ЖЕБЕЛЬОВ Сергій Олександрович (22(10).09.1867—28.12.1941) — історик античності, археолог. Акад. АН СРСР (1927). Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив історико-філол. ф-т Петерб. ун-ту (1890), де по закінченні залишився працювати. Від 1891 працював у Музеї старожитностей при ун-ті, 1899—1903 — хранитель музею. 1899—1927 викладав у Петерб. (від 1924 — Ленінгр.) ун-ті: від 1899 — приватдоцент, від 1904 — проф., 1919 — ректор. 1920 — голова Ради Держ. Ермітажу. 1920—21 — заст. зав. К-ту з охорони пам’яток мист-ва та старовини. Від 1919 — у Держ. акад. історії матеріальної к-ри (від 1937 — Ін-т історії матеріальної к-ри АН СРСР), 1923—28 — заст. голови; згодом —керівник з вивчення античності Пн. Причорномор’я. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 залишився у блокадному Ленінграді (нині м. С.-Петербург), де очолив усі установи АН СРСР, що зоставалися в місті. П. від виснаження в м. Ленінград. Автор бл. 300 наук. праць у галузі історії, археології, історії стародавнього мист-ва, класичної філології, епіграфістики. Вив-
чав історію Стародавньої Греції елліністичного і рим. періодів, історію раннього християнства. Одним із перших почав систематично і всебічно досліджувати Пн. Причорномор’я антич. доби. Перекладав твори антич. авторів (Арістотель, Платон). Літ.: Жебелев С.А. Автонекролог. «Вестник древней истории», 1993, № 2; Академик Сергей Александрович Жебелев (1867—1941): Библиографический указатель. К., 1997. Л.О. Гаврилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖЕБЕЛЬОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
