ЖАРКО Яків Васильович (псевдоніми — Жарченко, пан Шпилька, Льова Колючка та ін.; 12.02.1861—25.05.1933) — письменник і актор, діяч революц. руху. Н. в м. Полтава в багатодітній родині колезького асесора, де панував культ книг, музики і театрального мист-ва. В роки навчання в г-зії став на революц. шлях. 1880 підданий обшукові, притягнений до дізнання та ви-
ключений з г-зії. Добровольцем пішов на військ. службу, під час проходження якої закінчив навч. курс, а також земську фельдшерську шк. 1884 опубл. зб. віршів «Перші ліричні твори». 1884—86 лікувався в Єгипті, написав великий цикл віршів (більше 80), присвячений країні пірамід. 1886—96 — актор театральних труп М.Старицького, М.Кропивницького і П.Саксаганського. Одночасно закінчив другу зб. віршів «Молодик. Пісні та думи» (1891), яка, однак, не була допущена цензурою до друку. Дві зб. оповідань присвятив життю робітників Катеринославщини. 1899 у м. Санкт-Петербург побачила світ зб. його байок. Влітку 1904 Ж. із дружиною і трьома синами переїхав до м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар). Тут він підготував до друку збірки: «Пісня» (1905), «Байки», «Катеринодарцям», істор. нарис «На Кубані» (всі — 1912), «Балади та легенди» (1913), «Збірник українських байок» (1915). Через цензурні перепони не було надруковано зб. віршів «Зарік» (1915). Ж. співпрацював з «Обществом любителей истории Кубанской области», був одним з організаторів і керівників єкатеринодарської «Просвіти» (див. Просвіти) і чл. Революційної української партії. За часів СРСР (до груд. 1929) працював на різних посадах у Кубанському худож. (пізніше наук.) музеї. Публікував вірші в ж. «Життя й революція». П. у м. Краснодар.
139 ЖАРКО
Я.В. Жарко.
Жарко Я. «Перши лирични творы». Ч. 1. Полтава, 1884. Титульний аркуш.
Жарко Я. «Перши лирични творы», ч. 1. Полтава, 1884. Перша сторінка.
140 ЖАТКОВИЧ
Літ.: Бурбела В.Я. Я ще потрібний Україні… «ЛУ», 1991, 28 лют.; Його ж. Жарко — сатирик. У кн.: Два века кубанской литературы. Краснодар, 1993; Екатеринодар—Краснодар 1793— 1993: Два века города в датах, событиях, воспоминаниях… Материалы к Летописи. Краснодар, 1993; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997. Є.Д. Петренко.
ти складовою ч. рос. нації. Під час Другої світової війни змінив свої античехословац. погляди, очолив Амер. карпаторус. центр. конференцію і видавав газ. «Карпатець» (1941—43), на сторінках якої пропагував необхідність об’єднання Закарпаття з Чехословаччиною. П. у м. Піттсбург. Літ.: Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. «Українська діаспора», К.—Чикаго, 1993, число 4; Магочій П.-Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). Ужгород, 1994. С.В. Віднянський.
селян в Угорщині» (Львів, 1901). Підручники Ж. для закарп. укр. шкіл були заборонені; 3 з них (з географії, історії та сусп. наук) словац. мовою перевидавалися 14 разів. Багато його тв. не опубліковано. П. у с. Стройне. Тв.: Князь Федор Корятович. «Листок», 1891, № 12; Замітки етнографічні з Угорської Руси. В кн.: Етнографічний збірник, т. 2. Львів, 1896; Нарис історії Грушівського монастиря на Угорській Русі. В кн.: Місяцеслов на 1906 р. Ужгород, 1905; Мадярські переклади творів Івана Франка. В кн.: Привіт Іванові Франкові в сорок-літє його письменської праці. Львів, 1916; Короткий нарис малоросійської літератури (Уривок). У кн.: Світова велич Шевченка, т. 3. К., 1964; Этнографическій очерк угро-русских. «Новини Закарпаття», 1993, 27 трав., 2 груд.; Весілля. «Carpatica—Карпатика», 1999, вип. 6. Літ.: Гнатюк В.М. Юрій Жаткович. «ЛНВ», 1904, т. XXVIII, кн. 10— 12; Перфецкий Е. Обзор угрорусской историографии. «Известия отделения русского языка и словесности Императорской АН», СПб., 1914, кн. 1; Юрий Жаткович. В кн.: Календарь «Унио» на 1921 г. Ужгород, 1920; Лелекач М.М., Гарайда І.А. Загальна бібліографія Подкарпаття. Ужгород, 1943; Микитась В.Л. З ночі пробивалися… Ужгород, 1977; Пагиря В. «Я світ узрів під Бескидом…»: Сторінки історії. Ужгород, 1993; Мазурок О.С. Юрій Жаткович як історик та етнограф Угорської Руси. «Український історик», 1993, т. 30, № 116—119; Його ж. Подвижник національної науки і культури: До 140-річчя від дня народж. Ю.Жатковича. В кн.: Календар «Просвіти» на 1995 р. Ужгород, 1995; Хланта І. Літературне Закарпаття у XX ст. Ужгород, 1995. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖАРКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
