ЖАДАНІВСЬКИЙ Борис Петрович (10.05(28.04).1885–27.04.1918) — учасник революції 1905—1907 і боротьби з нім. військ. частинами 1918 в Криму. Н. в м. Харків у сім’ї офіцера. Навч. у Полтав. кадетському корпусі. Закінчив Миколаївське військ.-інженерне уч-ще в м. Санкт-Петербург. Від 1905 служив підпоручиком 5-го понтонного батальйону 3-ї саперної бригади в Києві. 1 груд. (18 листоп.) 1905 одна з рот цього батальйону відмовилася нести караульну службу, вимагаючи поліпшення харчування та заміни командира. Збурені солдати на чолі з Ж. вирішили приєднатися до робітн. демонстрації, що відбувалася в місті. Демонстрація була розстріляна царськими військами. Пораненого Ж. врятувала єврейс. сім’я, після чого він переховувався на агрономічній фермі Київ. політех. ін-ту. Місцеві жителі видали Ж. поліції, і 1906 військ.-окружний суд засудив його до розстрілу, який було
замінено каторгою. По дорозі на каторгу Ж. зробив невдалу спробу втекти. Каторгу відбував у Шліссельбурзькій фортеці, згодом був ув’язнений у Смоленській, Орловській, Курській, а від кін. 1913 — Херсон. — тюрмах. Тут він зустрічався і спілкувався з більшовиками, анархістами та есерами (див. Партія соціалістів-революціонерів). Звільнений після Лютневої революції 1917 згідно з амністією, ухваленою міністром юстиції Тимчасового уряду О.Керенським. Після виходу з тюрми переїхав до Криму для лікування від туберкульозу. В листоп. 1917 вступив до лав РСДРП(б), обіймав посаду заст. голови Ялтинської ради робітн. депутатів і був гол. ред. її друкованого органу «Известия». Навесні 1918, під час вступу австро-нім. військ на тер. Української Народної Республіки і в Крим (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918), організував із комуністів, лівих есерів та анархістів «особливий соціалістичний» загін чисельністю в 150 осіб. У боях під Сімферополем загін був розгромлений нім. військами, а Ж. загинув. Літ.: Генкин И. Революционер-подвижник — Б.П.Жадановский. «Каторга и ссылка», 1925, № 3; Литвак Ю.С. Борис Петрович Жаданівський. К., 1962; Франко О.О. Життя в бою (документи про життя і революційну діяльність Б.П.Жаданівського). «Архіви України», 1975, № 5. В.М. Волковинський.
магістрату. За міськ. думою та магістратом залишалися тільки функції розподілу і збору податків, нагляду за виконанням держ. повинностей та вирішення питань, пов’язаних із благоустроєм міста. Реальна місц. влада зосереджувалася в руках городничого та управи благочиння. (Див. також Жалувана грамота містам 1785.) В.М. Матях.
патриціату, подальшу соціальну диференціацію міськ. жителів. (Див. також Жалувана грамота дворянству 1785.) Літ.: Полное собрание законов Российской империи, т. 22, № 16.188. СПб., 1830; Кизеветтер А.А. Городовое положение Екатерины II 1785. М., 1909; Рындзюнский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. М., 1958; Гуржий А.И. Города. В кн.: История Украинской ССР, т. 3. К., 1983; Российское законодательство X—XX веков, т. 5. М., 1987. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖАДАНІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
