ЄФИМЕНКО Петро Савич (псевд. — Петро Одинець; 1835— 20(07).05.1908) — етнограф та історик. Чоловік О.Єфименко (у дівоцтві — Ставровська), батько П.П.Єфименка. Н. в м. Великий Токмак (нині м. Токмак). Навчався в Харків. (від 1855 до виключення 1858) та Московському (1858—59) ун-тах. 1860 за звинуваченням в «українському сепаратизмі» (брав участь у діяльності Харківсько-Київського таємного товариства 1856—1860) був засланий спочатку до Пермської, а потім до Архангельської губ. В м. Холмогори (нині село Архангельської обл. РФ) познайомився з О.Ставровською, яка працювала там учителькою, і невдовзі одружився з нею. На засланні збирав матеріали з етнографії та фольклору, друкував свої розвідки в час. «Основа» у
П.П. Єфименко.
Єфименко П.П. «Первобытное общество». Київ, 1953. Титульний аркуш.
132 ЄФІМОК
Єфімки (талери). Зменшено у 1,5 раза. Аверс і реверс.
Санкт-Петербурзі. Згодом опублікував зібрані матеріали в «Сборнике народных юридических обычаев Архангельской губернии». (1869), «Материалах по этнографии русского населения Архангельской губернии» (ч. 1— 2. 1877—78) та в ін. виданнях. Після заслання, термін якого закінчився 1870, служив у містах Воронеж і Самара (нині обидва — міста в РФ), з 1877 — у м. Чернігів. 1879 переїхав до м. Харків, де певний час працював у Харків. від-ні Дворянського банку. Із виходом у світ час. «Киевская старина» став його активним дописувачем, подавав матеріали переважно на теми з історії часів Гетьманщини. Разом з Д.Багалієм та ін. укр. діячами доклав багато зусиль до організації історичного архіву при Харківському історикофілологічному товаристві. Вивчав укр. та рос. звичаєве право, історію промислів, побут нас. Чернігівщини та Харківщини. Був одним з укладачів і редакторів «Харківського календаря» (1884— 87). У статті «К вопросу об украинском народничестве», яку опублікував під псевд., розкрив особливий характер укр. народництва і висловив своє неприйняття марксистського трактування цього руху. П. у м. С.-Петербург. Тв.: Заволоцкая чудь. Архангельск, 1869; Приданое по обычному праву крестьян Архангельской губернии. СПб., 1873; Договор найма послуха. СПб., 1878; Сборник малороссийских заклинаний. Программа для собирания народных поверий в Южной России. «ИРГО», 1886, прилож. 4; Архив Малороссийской коллегии при Харьковском университете. «Киевская старина», 1882, январь; Последний писарь Войска Запорожского Глоба. Там само, 1882, август; Ссыльные малороссияне в Архангельской губернии. 1708—1802. Там само, 1882, сентябрь; Шпитали в Малороссии. Там само, 1883, апрель; Могилы гетьманцев в Лебедине. Там само, 1884, апрель. Літ.: Пыпин А.Н. История русской этнографии, т. 1—2. СПб., 1890—91; Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923; Разумова А.П. Из истории русской фольклористики. М.—Л., 1954 (бібліографія). П.В. Голобуцький.
ли в Рос. д-ві. Торгівля Є. була держ. монополією, а їх обіг усередині країни був офіційно заборонений. Назва монети походить від першої ч. назви чеського м-ка Іоахімсталь, в якому було започатковано широкомасштабне карбування талерів. До серед. 17 ст. характерною особливістю рос. монетної системи була відсутність в її складі великих номіналів. Найбільшим із них була копійка вагою бл. 0,48 г. 1654, в умовах наростання кризових явищ у фінансовій системі Рос. д-ви, було здійснено спробу запровадити в обіг велику срібну монету європ. зразка. З цією метою західноєвроп. талери перекарбовувалися в рос. рублі, що номінально дорівнювали 100 коп. Моск. «рубль» 1654 був неповновартісною монетою, тому що містив срібла бл. 28 г, а 100 рос. коп. — бл. 48 г. Емісія срібних рублів була припинена 1655, натомість в обіг були запроваджені талери з контрамаркою (містили зображення рос. царя Олексія Михайловича у вигляді вершника і дату «1655»), які одержали назву «єфімок з признаком». Для них встановлювалася ціна — 64 коп., що відповідало середній кількості цих монет, карбованих з однієї талерної монети. Емісія Є. припинилася 1656, але в обігу вони залишалися до 1659, після чого нас. було зобов’язане здати їх у скарбницю для обміну на розмінну монету. В Україні Є. зберігалися в обігу протягом 2-ї пол. 17—18 ст. Літ.: Спасский И.Г. Русские ефимки. Новосибирск, 1988. Р.М. Шуст.
2) назва фальшивих монет, що карбувалися впродовж 1757— 62 на монетному дворі в м. Лейпциг (нині місто у ФРН) під час окупації Саксонії прусськими військами за часів Семилітньої війни 1756—1763. Емісію здійснювало т-во Ефраїм—Ітціг. При цьому широко використовувалися монетні штемпелі Августа III Саксонського. Найпоширенішими серед цього виду Є. були золоті августодори, що дорівнювали 5-ти талерам. Карбувалися вони із золота 7-каратної проби замість 23,5-каратної. Випускалися також маловартісні тимфи, орти, шостаки та ін. срібні монети. Завдяки фальшуванню польс. монет Фрідріх II отримував значні прибутки, що за 1756—63 склали величезну на той час суму — 25 млн талерів. У серед. 18 ст. Є. були поширені на грошовому ринку укр. земель.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Єфименко Петро Савич» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
