ЄРШОВ Анатолій Григорович (20.06.1897—11.01.1938) — історик, джерелознавець, краєзнавець, один із представників ніжинської істор. школи кін. 19 — 1-ї третини 20 ст. Н. в с. Толкачовка (нині село Курської обл., РФ). 1922 закінчив Ніжин. ін-т нар. освіти. 1922—25 — аспірант, 1925—30 — н. с. Ніжин. н.-д. каф. історії к-ри та мови по секції укр. та рос. історії, де працював під керівництвом Г.Максимовича та М.Бережкова. 1925 захистив канд. дис. на тему: «Історія ремісничих цехів на Лівобережній Україні у XVII—XVIII ст.». Один із фундаторів Ніжин. наук. т-ва краєзнавства (1925), заст. голови (1925) та голова т-ва (1927). 1927—30 співробітничав з Комісіями науково-історичними ВУАН, зокрема з Комісією Лівобереж. і Слобідської України при ВУАН, брав участь в археогр. експедиції до Москви (1927—28), де допомагав М.Грушевському збирати матеріали для «Історії України-Руси». В берез. 1931 заарештований за звинуваченням у причетності до т.зв. повстанської контрреволюц. орг-ції, звільнений через півроку за браком доказів. З осені 1931 — н. с. Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія, 1935—37 — зав. від. феодалізму Харківського історичного музею (з перервою).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄРШОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
