ЄРОШЕНКО Василь Якович (12. 01.1890(31.12.1889)—23.12.1952) — письменник, педагог, етнограф, філософ, музикант. Н. в с. Обухівка (нині село Бєлгородської обл., РФ). В дитинстві осліп. Закінчив Моск. шк.-інтернат для сліпих дітей (1908). Продовжив навчання в Королів. коледжі для сліпих, закінчив Академію музики для сліпих у Лондоні (Велика
Єрошенко В. «Останнє зітхання». 1921. Обкладинка другого видання збірки віршів японською мовою.
128 ЄРУСАЛИМ
Писав япон., есперанто й рос. мовами. У літ. спадщині поєднано європ. романтизм і сх. символізм. У 1920-х рр. в Японії видано 3 збірки Є.: «Пісні досвітньої зорі», «Останнє зітхання» і «Заради людства». 1959 та 1961 двічі перевидавалися 3-томні збірки його творів. Збирав та друкував бірманські легенди. 1923 окремим виданням вийшла п’єса Є. «Рожеві хмарки», перекладена на китайську мову. П. у с. Обухівка. Тв.: Повне зібрання творів Єрошенка, т. 1—3. Токіо, 1959 (япон. мовою); Казки. Шанхай, 1922 (китайс. мовою); Стогін самітньої душі. Шанхай, 1923 (мовою есперанто); Сердце орла. Белгород, 1962; Квітка справедливості. К., 1969; Избранное. М., 1977; Химерний кіт. «Україна», 1989, № 50. Літ.: Белоусов Р.С. Судьба писателя. «Восточный альманах», 1962, вып. 5; Лу Синь. Утиная комедия. В кн.: Лу Синь. Повести. Рассказы. М., 1971; Гордієнко-Андріанова Н.М. Запалив я у серці вогонь… К., 1977; Ващишина М.В. Мій вогонь — то любов до людей. «Жовтень», 1978, № 4; Харьковский А.С. Человек, увидевший мир. М., 1978; Гордієнко-Андріанова Н.М. Він бачив серцем. «Україна», 1989, № 50; Безносик А. Шамбала по-українськи: Такою бачив її незрячий. «Україна молода», 2003, 14 січня. І.І. Винниченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄРОШЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
