ЄЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ МОНАСТИР у Чернігові — див. Чернігівський Єлецький Свято-Успенський монастир. ЄЛИЗАВЕТА ПЕТРІВНА (29(18). 12.1709—05.01.1762(25.12.1761)) — рос. імператриця (1741—61), дочка Петра I і Катерини I. Н. у великокняжій та царській садибі Коломенське (нині в складі м. Москва). Вступила на престол унаслідок двірського перевороту. Уряд Є.П. відновив систему правління в Російській імперії, запро-
ваджену Петром I (Правительствуючий Сенат, міські магістрати, колегії), здійснював політику розширення станових привілеїв дворянства, сприяв розвитку торгівлі. За царювання Є.П. засновано Московський університет (12 січ. 1755), Акад. мист-в (6 січ. 1757). Рос. армія досягла значних успіхів у Семилітній війні 1756— 1763. Під впливом свого фаворита, укр. козака, співака Придворної співацької капели О.Г.Розумовського, з яким 1742 таємно взяла шлюб, Є.П. проявляла інтерес до України, певну прихильність до козацької старшини, духовенства і навіть посполитих. За підтримки Є.П. указом Синоду від 25 жовт. 1742 відновлено Київську митрополію (до того з 14 трав. 1722 предстоятель Київ. кафедри мав титул архієпископа, а архієпископія прирівнювалася до звичайної рос. єпархії). 1744 Є.П. здійснила подорож в Україну, відвідала міста Глухів, Козелець, Київ. У зв’язку з приїздом Є.П. в Києві було закладено Андріївську церкву (1744). На численні клопотання козац. старшини Є.П. дала згоду на відновлення гетьманату інституту в Україні, пов’язуючи його з особою брата свого фаворита — з К.Розумовським (церемонія його «обрання» гетьманом відбулася в Глухові 16 січ. 1750; див. Глухівські ради 1750, 1763). Надалі Є.П. впроваджувала в Україні імперські порядки. Указом від 19 жовт. 1750 вона підпорядкувала гетьман. владі Нову Січ. У черв. 1753 вийшов указ Є.П. про заборону за-
порожцям переобирати кошового отамана й військ. старшину без відома гетьмана. 1754 царським указом ліквідовано митні кордони між Україною й Росією, скасовано евекти та індукти, чим були усунуті перепони для злиття тер., запроваджено контроль над укр. фінансами. Указом 1756 Гетьманщина та Нова Січ із відомства Колегії закордонних справ були передані у відання Сенату, що посилювало владу центр. органів Рос. імперії в Україні. За Є.П. створено військові поселення на укр. землях, 9 полків ландміліції вздовж притоки Дніпра — р. Оріль (1746), сербські поселення поблизу Запорожжя (1751) тощо. Згодом з’явилася низка указів про утворення Нової Сербії (1752), Слов’яно-Сербії (1753), Новослобідського козацького полку (1754), які підпорядкову-
Перша і остання сторінки грамоти Єлизавети Петрівни, що була видана Києво-Печерській лаврі 3 листопада 1742.
валися Правительствуючому Сенату та Військ. колегії. П. в м. Санкт-Петербург. Похована в соборі святих апостолів Петра і Павла в Петропавловській фортеці. Літ.: Історія Української РСР, т. 2. К., 1979; Дорошенко Д.І. Нарис історії України, т. 2. Львів, 1991. В.В. Панашенко.
ківський) та Катерининський (згодом — Ольвіопольський). Існувала до утворення Катеринославського намісництва (1783), яке поділялося на 15 повітів, у т. ч. Єлизаветградський. Дж.: Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое, т. 5, № 3380; т. 17, № 12376; т. 20, № 14252; т. 22, № 15910. СПб., 1830. Літ.: Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. (1731—1823), ч. 1. Одесса, 1836. В.В. Панашенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
