ДУБЛЯНСЬКІ — козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що, за родинною легендою, походить від двох братів-шляхтичів — Романа та Луки, вихідців із Польщі. Першою документально засвідченою особою з цього роду є Павло Романович (р.н. невід. — бл. 1740) — військовий канцелярист (1690), стародубський полковий писар (1709—15) та новоміський сотник (1715—23, 1725— 30). Його єдиний син — Олександр Павлович (1713 — близько 1786) — останній генеральний суддя (1762—81), а з 1781 — дійсний статський радник та чл. Малоросійської колегії. Рід Д. внесено до 6-ї ч. Родовідної книги Черніг.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДУБЛЯНСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
