ДРАЧ Іван Федорович (н. 17.10. 1936) — поет, перекладач, кіносценарист, драматург, держ. та громад. діяч. Н. в с. Теліжинці Тетіївського р-ну Київ. обл. Навч. в Київ. ун-ті. Був виключений 1961. Закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР у Москві (1964). Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги» (див. М.Хрущов). Письменницький дебют припав на 1961, коли в київ. «Літературній газеті» було опубліковано його поему-трагедію «Ніж у сонці». Наступні збірки поезій Д. — «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Сонце і слово» (1979), «Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина» (1981), «Теліжинці» (1985), «Лист до калини» (1990, 1994), «Вогонь із попелу» (1995), «Крила» (2001), «Анатомія блискавки» (2002) та ін. виявили самобутність та оригінальність художнього мислення поета, якому притаманна широка амплітуда образного бачення світу. В творчій манері Д. своєрідно поєдналися нар.-поетична притчевість і реальність сьогодення, фольклор і модерн. Поет збагатив класичні поетичні форми,
ускладнив архітектоніку жанру поеми, вдихнув сучасне звучання в такий жанр, як балада. Класичний сонет у творчості Д. стоїть поряд із віршем, написаним розкутим, асоціативним верлібром. По-новаторськи підходить поет до ритмомелодики, тональності, емоційного настрою своїх творів. У США поезії Д. переклав англ. мовою і видав лауреат Пулітцерівської премії Стенлі Кюніц. Російською мовою виходили книжки «Протуберанцы сердца» (1966), «На дне росы» (1976), «Солнечный гром» (1977), «Мелодия калины» (1981), «Подсолнух», «Духовный меч» (обидві — 1983), «Американская тетрадь» (1984), «Зеленые врата» (1986), «Избранное» (1987). Поезії Д. також були перекладені й видані в Канаді, Польщі, Литві, Вірменії та багатьох ін. країнах. Д. виявив себе і як обдарований перекладач. Йому належать переклади поезій П.Севака, О.Вацієтіса, О.Чиладзе, Ю.Марцінкявічуса, А.Вознесенського, Ф.Гарсіа Лорки, Н.Хікмета, Ю.Словацького, Ц.Норвіда, П.Елюара та ін. Творчість Д. має глибокі нац. корені, в основі його світогляду — переконання, що укр. народ зможе утвердитися на шляху до майбутнього лише за умови збереження й розвитку своєї самобутності, насамперед української мови й нац. духовності. Особливо виразно ці погляди виявилися в зб. літ.-критичних статей «Духовний меч» (1983), перекладі сучасною укр. мовою «Історії Русів» (1991) та в сценаріях до худож. кіноф-мів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Пропала грамота». Особливе місце в творчості Д. посідає істор. тематика. В його поезії відображена діяльність Б.Хмельницького, Г.Сковороди, Лесі Українки, Т.Шевченка. Заклик «Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка…» став підґрунтям концепції сучасного бачення українцями Шевченка. 1997 побачила світ книжка Д. «Політика» — осмислення істор. подій перших років укр. незалежності. Як політик та громад. діяч Д. був у центрі руху інтелектуального опору догматичній ідеологічній системі, відстоював право народу на рідну мову, к-ру й освіту.
Він став одним з ініціаторів утворення Народного руху України. 1989—92 — чл. Центр. проводу НРУ. Від 1992 Д. — голова Т-ва зв’язків з українцями за межами України («Україна-світ»). Політ. погляди Д. найяскравіше виявились у його парламентській діяльності (нар. депутат України 1—4 скликань). З його ім’ям пов’язане задекларування без’ядерного статусу України. Він був активним учасником конституційного процесу, що завершився прийняттям Конституції України 1996. Д. — постійний учасник міжнар. дискусій та конференцій, на яких обговорюються проблеми, пов’язані з Україною. 1966 брав участь у засіданнях Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй як радник делегації УРСР. Від 1999 — чл. К-ту нац. премій України ім. Т.Шевченка. 2000—02 — голова Держ. к-ту інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України. Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1976), Держ. премії СРСР (1983). Нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (1996). Тв.: Духовний меч. К., 1983; Григорій Сковорода. К., 1984 [у співавт.]; Гора. К., 1997; Політика. К., 1997. Літ.: Новиченко Л. Іван Драч — новобранець поезії. В кн.: Драч І. Соняшник. К., 1962; Іванисенко В. На відстані серця. В кн.: Драч І. Поезії. К., 1967; Ковтун В. Іван Драч. Спроба портрета українського політика. К., 1998; Ткаченко А. Іван Драч — поет, кінодраматург, політик. К., 2000. В.Г. Абліцов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Драч Іван Федорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
