ДОНЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ, археологічна пам’ятка. Розташов. в околицях м. Харків, на правому березі р. Уда (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). В 19—20 ст. не раз досліджувалося. Остаточно встановлено тотожність пам’ятки з давньоруським містом 11—13 ст. Донець, згадуваним у Іпатіївському літописі під 1185 у зв’язку з походом новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича на половців. Складається з дитинця та великого посаду. Виявлено також речі скіф. та ранньослов’ян. періодів. Найбільш ранні слов’ян. укріплення датують часом існування сіверянського (див. Сіверяни) поселення 9— 10 ст.; вони були реконструйовані під час виникнення прикордонного давньорус. міста. При дослідженні посаду виявлено елементи вуличного планування домогосп-в, залишки жител та вироб. приміщень ковалів, гончарів, косторізів. Разом із суто слов’ян. побутовими предметами виявлено й речі матеріальної к-ри кочового нас. лівобережнодніпровського лісостепу, що свідчить про змішаний склад
криває історію краю з найдавніших часів до сучасності, дає уявлення про рослинний та тваринний світи, геол. й істор. минуле регіону. Високу істор. цінність мають мінералогічні, геол., археол., етногр., нумізматичні колекції, письмові джерела, опудала тварин, гербарії рослин. Унікальними є: зразки грец. тканин 18 ст.; колекція половецьких статуй; експонати з Амвросіївської стоянки (див. Амвросіївська стоянка і кістковище бізонів)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОНЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
