ДНІПРО — гол. річка України, третя в Європі після Волги й Дунаю за площею водозбору. Бере початок із болітця Аксенінський Мох на Валдайській височині біля с. Дудкіно Смоленської обл., РФ й впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Довжина — 2201 км (в Україні 981 км), пл. бас. — 504 тис. км2, у т. ч. в Україні 48,2 % заг. її площі. На пн. від Києва в Д. несуть води понад 420 річок, найбільші серед яких в Україні — Десна з Сеймом, Тетерів, Ірпінь. На пд. у Д. впадає ще понад 600 річок, гол. — Рось, Сула, Тясьмин, Псел, Ворскла, Оріль, Самара з Вовчою, Інгу-
лець. У верхів’ї швидкість падіння течії Д. — 60 см/км, у гирлі — 0,1 см/км. Водні ресурси Д. становлять у маловодний рік бл. 35 км3, середній річний стік — 53,5 км3. В давнину річка мала різні назви. Стародавні греки називали її Борисфеном (буквально — той, що тече з півночі), римляни і скіфи — Данапріс, Данапер, слов’яни — Дънhпръ, турки — Узу, Екси, українці — Дніпро-Славута, Славутич. Відомі також назви Луосен і Лорене. Походження назви Д. — «дана», «дна», «дон» — «глибока». Отже, слово «дніпро», очевидно, означає «глибока річка», за ін. варіантом — «західна річка». За В.Далем, «славутин» (славутина) означає «гарна, мальована місцевість». Звідси й поетична назва Дніпра — Славута, Славутич. Уздовж Д. у різні часи існували найдавніші на тер. України культ. центри. Дніпром проходив шлях «із варягів у греки», він з’єднував Варязьке (Балтійське) м. з Понтом Евксінським (Чорним м.) і мав велике значення для розвитку торгівлі країн Скандинавії і Прибалтики з Візантією. За порогами Дніпра (див. Дніпрові пороги) в серед. 16 ст. була заснована найдавніша січ на о-ві Мала Хортиця (о-ві Байда; див. Хортиця). Тепер від гирла Прип’яті до м. Нова Каховка Д. перетворився на каскад штучних водосховищ (Київ., Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське), при цьому із землекористування було вилучено 700 тис. га родючих земель. Д. судноплавний від м. Дорогобуж (нині місто Смоленської обл., РФ) до гирла — на відтинку 2075 км. Каналами сполучений з бас. Зх. Двіни — Березинською водною системою; з Німаном — Дніпровсько-Німанським каналом; з бас. Зх. Бугу — Дніпровсько-Бузьким каналом. Гідроресурси Д. становлять 10 млрд кВт/г — на ньому працюють 6 потужних ГЕС (усі на тер. України), перша з яких — Дніпрогес, побудована 1927—32. Водами Д. в Україні живляться 53 зрошувальні системи. Нар. госп-во і нас. України щорічно використовують бл. 15 млрд м3 води із бас. Д. На Д. розташов. великі міста — Смоленськ (РФ), Могильов (Білорусь), Київ, Канів, Чер-
каси, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон. Літ.: Каталог річок України. К., 1957; Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР. К., 1973; Дорогунцов С., Гаца О. Ріка безсмертя нашого. «Дніпро», 1996, № 11— 12; Янко М. Топонімічний словник України. К., 1998; Каталог річок і водойм України. Одеса, 2003. О.Є. Маркова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДНІПРО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
