ДІДУШОК Василь (27.08.1889— 03.11.1937) — громад., політ. та військ. діяч, полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Княже (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.). Братблизнюк П.Дідушка. Закінчив правничий ф-т Львів. ун-ту (1914). В роки Першої світової війни від 1914 — командант сотні Легіону Українських січових стрільців. Від 1915 — курінний отаман УСС, командував куренем у боях за г. Маківка в трав. 1915. Курінь Д. проводив бої між річками Золота Липа, Стрипа і Серет (усі — притоки Дністра), на г. Лисоня та під с. Конюхів (нині село Стрийського р-ну Львів. обл.). Після переходу УСС за Збруч (прит. Дністра) 1917 на пропозицію ген. секретарства з військ. справ Української Центральної Ради Д. став одним з організаторів корпусу Січових стрільців у Києві. Від берез. 1918 — отаман, нач. штабу Гол. губернської військ. комендатури Київщини. Від груд. 1918 — полковник, нач. штабу комендатури Києва й фортеці, а далі — нач. штабу корпусу Січових стрільців, отаман для доручень корпусу. Автор публікацій на військ. тематику, зокрема «Наші цілі». 2 верес. 1933 трійкою ДПУ засуджений до страти, заміненої на 10 років таборів. Через 4 роки, однак, страчений в урочищі Сандормох поблизу Медвежогорська (нині місто в Республіці Карелія, РФ) разом із братами — Петром і Володимиром, чотарем Української Галицької армії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дідушок Василь» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
