ДИМЕР — с-ще міськ. типу Вишгородського р-ну Київ. обл.
Розташов. за 40 км від Києва та за 30 км від залізничної ст. Немішаєве. Нас. 6,3 тис. осіб (1999). За археологічними даними, поселення на місці Д. виникло у 10— 12 ст. Місто Д. згадується у документах під 1582 як володіння польс. шляхти. Нас. брало участь у козац. повстаннях під проводом К.Косинського (1591—93), С.Наливайка (1594—96), овруцького полк. Децика (1665), фастівського полк. С.Палія (1703) та ін. Від 1932 — у складі Київ. обл. Райцентр 1932—62. С-ще міськ. типу від 1957. У Д. народилися історик-архівіст І.Каманін, Герой Рад. Союзу Д.Кваша. Літ.: Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Батушан О., Сікорський М. Шляхами Київщини. К., 1968; ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971. Л.В. Шевченко.
1701 рос. цар Петро I запросив Д.Р. до Москви, де його було висвячено на митрополита Сибірського і Тобольського. Однак Д.Р. тяжко захворів і не зміг поїхати за місцем призначення, тому навесні 1702 був висвячений на митрополита Ростовського і Ярославського і переведений у м. Ростов Великий (нині м. Ростов Ярославської обл., РФ). Тут він відкрив духовну семінарію, займався доброчинницькою діяльністю, значну увагу приділив боротьбі з розколом (див. Старообрядництво), написав книгу, в якій доводив помилковість позицій противників патріарха Никона. Писав також тексти церк. служб на честь чудотворної ікоДимитрій Ростовський. Портрет 18 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДИМЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
