ДЗЕНІС Освальд Петрович (27.06.1896—10.03.1937) — парт. та держ. діяч, науковець. Д-р юрид. н. (1934), чл.-кор. ВУАН (1934). Від 1915 чл. РСДРП— ВКП(б). Н. в м. Рига (нині столиця Латвії). 1918—20 — на нелегальній парт. роботі в Латвії, комісар 1-ї, 5-ї, 8-ї та 11-ї д-зій РСЧА (див. Радянська армія), 1920 — в.о. чл. Реввійськради 15-ї армії. В листоп. 1920 — черв. 1923 — нач. інформаційно-стат. від. Розвідувального управління штабу РСЧА. Із серед. 1923 — на нелегальній роботі в Латвії, був заарештований і засуджений до 5 років каторги. 1926 обміняний рад. спецслужбами та вивезений до СРСР. Навч. на юрид. ф-ті Моск. ун-ту, правовому від-ні Ін-ту червоної професури (1927— 30). Від весни 1934 працював в УСРР: віце-президент (1934), президент Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (1935); відп. ред. ж. «Під марксо-ленінським прапором»; зав. каф-ри рад. буд-ва Ін-ту червоної професури в Києві. Чл. ЦВК УСРР 13-го скликання (від січ. 1935). Автор бл. 40 наук.-популярних та пропагандистських брошур і статей з питань «партійно-радянського будівництва», на міжнар. теми, в т. ч.: «Фашизм у Латвії», «Німецький фашизм: Про соціальну природу і масовий базис гітлерівської партії» (обидві — 1933), «Завдання зміцнення диктатури пролетаріату в другій п’ятирічці» (1934), «Італоабіссінська війна» (1935) та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЗЕНІС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
