ДЖУРА, чура — в Україні 16— 18 ст. зброєносець, слуга при козакові із старшини (див. Козацька старшина). Д. не записували до реєстрів козацьких. 1649 чимало козаків, які не потрапили до 40-тис. «Реєстру всього Війська Запорозького», залишалися у війську як джури. Літ.: Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990. В.В. Панашенко.
перевороту в Петрограді 1917 та громадян. війни 1918—21. Підтримавши ідею Ф.Нансена про потребу екон. відродження голодуючих р-нів, заснував 1923 біля Балаклави с.-г. колонію, куди з Італії надійшли землеобробна техніка, посівний матеріал, обладнання для жител. Під час своєї місії Д.-Б. вів щоденник (1977 опубл. у Римі), який є одним із незаангажованих джерел з вивчення екон. та політ. становища УСРР в період голоду 1921—23. Щоденник містить стат. матеріали, записи бесід автора з рад. функціонерами, особисті спостереження подій, тексти ділових документів. Літ.: Варварцев М.М. У. ДзаноттіБ’янко: українські сторінки історії. «Вісник НАН України», 1994, № 5; Тамборра А. Від Рима до Балаклави. Історія однієї місії. Там само. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЖУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
