ДЖАННІНІ (Giannini) Амедео (19.09.1886—19.12.1960) — італ. дипломат, сенатор. Проф. Римського ун-ту, дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1955). Н. в м. Неаполь (Італія). Автор праць з історії дипломатії й міжнар. права, політологічних розвідок про Україну. Працював у МЗС Італії як експерт з проблем Сх. Європи, підтримував зв’язки з представниками Української Народної Республіки й української діаспори. Один із засн. Інституту Східної Європи в Римі (1921), студії якого охоплювали проблеми економіки, історії, к-ри України. Очолював створене 1952 Т-во італо-укр. взаємин. П. у м. Рим (Італія). Літ.: Онацький Є. Амедео Джанніні — італійський дипломат. В кн.: Онацький Є. Портрети в профіль. Чікаго, 1965. М.М. Варварцев.
1990 — пров. проф. ф-ту слов’ян. філології Ун-ту Ка’Фоскарі в м. Венеція (Італія). Активно співпрацює із зарубіжними наук. закладами, напр., Центром візант. та слов’ян. студій Софійського ун-ту (Болгарія). В Ун-ті Ка’Фоскарі Д. — відповідальний за зв’язки з країнами Сх. Європи. Чл. правління Міжнародної асоціації україністів. Д. доклав чимало зусиль до поширення відомостей про Україну в Італії та розвитку італ. україністики як такої. Завдяки його старанням започатковано курс укр. мови та літ. для студентівфілологів Ун-ту Ка’Фоскарі; для проведення лекцій і семінарів запрошено кращих укр. спеціалістів історико-філол. профілю. Д. — організатор перших чотирьох італ. Конгресів укр. студій, які проводяться кожні два роки у Венеції й Римі, організатор або учасник ін. наук. заходів, присвячених питанням давньої та сучасної історії і к-ри країн Сх. Європи, конгресів і симпозіумів: «Україна 17 століття: між Заходом та Сходом Європи» (Київ, 1994), «Через 10 років після Чорнобиля» (Местре, Італія, 1996), «Євразія: об’єднання, ліги, роз’єднання» (Венеція, Італія, 1997), «Пам’яті Лесі Українки» (Сан-Ремо, Італія, 1998), «Культури мажоритарні й міноритарні: зустрічі й сутички» (Чівідаледель-Фріулі, Італія, 1999) та ін. Плідно працює як науковець. Стиль і тематика його праць різноманітні: від глибоких історико-філол. розвідок до реляцій наук.-публіцистичного плану. Роботи з україністики позначені глибокою ерудованістю, умінням виділяти й аналізувати окремі моменти історії, к-ри, політики, які, на думку вченого, концентрують осн. тенденції свого часу. Чимало його праць присвячено історії рос. мови, к-ри, політики 15—18 ст.; давньорус. к-рі; Україні 17 ст. К. Константиненко.
(див. Депортація кримськотатарського народу 1944). Від 1961 — учасник нац. руху крим. татар за повернення на батьківщину, співзасн. Спілки кримськотатар. молоді. 1965 — виключений з Ташкентського ін-ту іригації й механізації с. госп-ва, 12 трав. 1966 ув’язнений на 1,5 року за участь у нац. русі та за відмову служити в Радянській армії. 1968—69 — учасник правозахисного руху в СРСР. 3 верес. 1969 арештований за критику рад. системи та осуд військ. інтервенції країн Варшавського блоку (див. Варшавський договір 1955) у Чехословаччину, засуджений на 3 роки ув’язнення. Був ще кілька разів засуджений, всього відбув 15 років ув’язнення. 24 груд. 1986, під час восьмого суд. процесу, під тиском міжнар. громадськості та за особистим клопотанням президента США Р.Рейгана, був звільнений. Ініціатор створення (1 трав. 1989) і голова (до 1991) Орг-ції кримськотатар. нац. руху. Від 26 черв. 1991 — голова Меджлісу кримськотатар. народу (див. Меджліс), нар. депутат України 3-го та 4-го скликань. Від 17 трав. 1999 — голова Ради представників кримськотатар. народу при Президентові України. Лауреат Міжнародної премії ім. Пилипа Орлика «За демократизацію українського суспільства» (2001). Нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (2001). Літ.: Кримські татари: історія і сучасність. (До 50-річчя депортації кримськотатарського народу). Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13—14 травня 1994 р.). К., 1995; Хто є хто в Україні. К., 1997; Российская Федерация против Мустафы Джамилева: Омский процесс. Апрель 1976 г. К., 1998. Ю.Д. Зайцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЖАННІНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
