ДЕЙЧ Олександр Йосипович (псевдоніми — Альде, Аркансьєль, Протей, А.Осипов та ін.; 13(01).05.1893—08.04.1972) — письменник, поет, байкар, літературознавець, критик, мистецтвознавець, театрознавець, драматург, сценарист, перекладач. Д-р філол. н., д-р мистецтвознавства. Чл. Спілки письменників СРСР. Н. в м. Київ у родині лікаря. Закінчив г-зію та Київ. ун-т (1911—17). Досконало володів укр. та багатьма європ. мовами. На вечори до Дейчів приходили родини Старицьких, Лисенків, Косачів, тут читав свої перші вірші 13-річний М.Рильський. 1910 Д.-гімназист опублікував першу працю, 1911 побачило світ його дослідження «Тип ДонЖуана в мировой литературе», відтоді він почав друкуватися в газетах (1913—19 опублікував понад 300 статей). 1915 підготував дві п’єси, прийняті до постановки в Санкт-Петербурзі, написав сценарій фільму «Святая любовь», інсценував повість М.Гоголя «Нос» та п’єсу за романом норвез. письменника К.Гамсуна. Друкувався також у журналах Москви, С.-Петербурга, Одеси. 1914 разом із реж. М.Фореггером створив у Києві Інтимний театр (Київ. театр мініатюр). 1918— 19 — ред. ж. «Куранты» (Київ), викладав: у студії екранного мист-ва, Театральній акад., майстерні екранної творчості. 1920 поставив спектакль для дітей за казкою Г.-Х.Андерсена. Працював лектором у Муз.-драм. ін-ті ім. М.Лисенка. Від 1925 жив у Москві (викладав у Моск. ун-ті, Ін-ті театрального мист-ва ім. Луначарського), під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — у Середньоазіат. ун-ті (Ташкент, Узбекистан). Брав участь у створенні й становленні київ. Театру юного
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дейч Олександр» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
