ДАНИЛЕНКО Валентин Миколайович (06.07.1913—09.10.1982) — археолог, фахівець у галузі первісної археології. Д-р істор. н. (1970). Н. в с. Ново-Михайлівка Таврійської губ. (нині с. Новомихайлівка Черніг. р-ну Запоріз. обл.). Закінчив істор. ф-т Мелітопольського пед. ін-ту (1935). Працював н. с. Мелітопольського краєзнавчого музею (1932—36) та музею м. Валдай (нині місто Новгородської обл., РФ; 1936— 39), навч. в аспірантурі Ін-ту історії матеріальної к-ри в Ленінграді (нині Санкт-Петербург; 1939—41). Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, нагороджений бойовими орденами та медалями. Від 1946 працював у Ін-ті археології АН УРСР: н. с. (1946—49), зав. від. первісної археології (1949— 53), ст.н.с. до 1982. 1949 захистив канд., а 1970 — докторську дис. з первісної археології. Наук. дослідження Д. пов’язані з проблемами етнокульт. розвитку та відтворення космо- і міфологічних уявлень нас. Пд.Сх. Європи доби палеоліту, мезоліту, неоліту, мідного віку, бронзового віку та ранніх слов’ян. Ним атрибутовано кілька археол. к-р епохи неоліту та енеоліту. Наприкінці 1940—поч. 1950-х рр. на околицях м. Київ відкрив низку поселень ранніх слов’ян, серед яких пам’ятки виділеної в подальшому київської культури. Проводив розкопки в Надпоріжжі, на Пд. Бузі, Донбасі, досліджував усесвітньо відому археол. пам’ятку Кам’яна Могила в Приазов’ї (1947, 1969—74).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Даниленко Валентин Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
