ҐАЛАҐАН Микола Михайлович (1882—1946) — держ., громад. та політ. діяч, публіцист. Н. в с. Требухів (нині село Броварського рну Київ. обл.). Закінчив колегію Павла Ґалаґана (1902), природничий ф-т Київ. ун-ту (1909). Фізик за фахом. Належав до укр. студентської громади. 1903 вступив до Революційної української партії. Один із засн. Укр. с.-д. спілки (УСДС). Під час Першої світової війни — прапорщик рос. армії. Після Лютневої революції 1917 — учасник конф. Української соціалдемократичної робітничої партії (4—6 черв. 1917). Всупереч пропозиціям колиш. «спілчан» відновити діяльність УСДС на старих засадах, відстоював позицію співпраці та злиття з УСДРП. Від черв. 1917 — прапорщик 1-го Укр. полку ім. Б.Хмельницького (див. Богданівський полк). Делегат 2-го і 3-го Всеукр. військ. з’їздів. На 3-му з’їзді кооптований до Всеукр. військ. ради та Української Центральної Ради. Від фракції УСДРП входив до складу Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради). 1918 — представник Української Народної Республіки при урядах Пд.-Сх. Союзу, Дону, Закавказзя. 5 квіт. 1918 як дипломатичний представник УНР виїхав до Румунії. В період Української Держави очолював департ. Мін-ва здоров’я. Чл. Українського національного союзу, брав
безпосередню участь у підготовці повстання проти гетьмана П.Скоропадського у Києві (див. Протигетьманське повстання 1918). 14 груд. 1918 призначений комісаром Мін-ва військ. справ Директорії УНР. У січ. 1919 очолив надзвичайну дипломатичну місію Директорії УНР в Угорщині. Після підписання С.Петлюрою Варшавського договору 1920 подав у відставку й емігрував до Відня, згодом — до Праги (Чехословаччина). У ЧСР — організатор і голова укр. громад. оргцій на еміграції, зокрема 1929—38 очолював Укр. громаду, викладав в Українському вільному університеті. У трав. 1945 рад. контррозвідка вивезла його до Києва. Загинув у Лук’янівській тюрмі. Автор мемуарів «З моїх споминів» (в 4-х ч., 1930), книг на сусп.-політ. теми й низки наук. публікацій з фізики. Літ.: Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції: 1919—1939. К., 1999. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ҐАЛАҐАН МИКОЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
