ГУССЕРЛЬ (Husserl) Едмунд (08.04.1859—26.04.1938) — нім. філософ, засн. феноменології та відповідного їй методу аналізу свідомості. Н. в м. Просніц (нині м. Простейов, Чехія). Г. вважав, що не існує незалежної від суб’єктивності істини, а отже, та чи ін. галузь знань для утвердження себе в ролі точної наук. дисципліни потребує відповідного спец. обґрунтування. Таке обґрунтування має забезпечити філософія, що повинна перетворитися на науку про додосвідну реальність, яка у вигляді феноменів свідомості з’являється пізнанню. Г. намагався виявити самоочевидні логічні принципи, з’ясувати традиційні сусп. та індивідуальні установки світосприйняття, притаманні наук. пізнанню. Шляхом для цього мав бути аналіз переживання спрямованості свідомості на об’єкт пізнання (інтенціональність) при утриманні від оціночних суджень
Е. Гуссерль.
260 ГУСТИНСЬКИЙ
або тверджень. За ігнорування проблеми суб’єктивності сприйняття Г. піддав критиці позитивізм (див. Позитивізм в історичній науці) і вказував на нього як на ознаку кризи європ. науки та к-ри. Ідеї Г. мали великий вплив на формування екзистенціалізму (Ж.-П.Сартр, К.Ясперс та ін.), феноменологічної соціології та герменевтики історичної. П. у м. Фрайбург (Німеччина). Тв.: Логические исследования, ч. 1. Пролегомены к чистой логике. СПб., 1909; Кризис европейского человечества и философия. «Вопросы философии», 1986, № 3; Логические исследования, ч. 1. К., 1995. Літ.: Мотрошилова Н. Принципы и противоречия феноменологической философии. М., 1968; Причепій Є. Феноменологічна теорія свідомості Е.Гуссерля. К., 1971. К.Ю. Галушко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУССЕРЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
