ГУНИ — (гр. П ннпй, лат. Hunni) — давні тюркомовні кочові племена, які в 3 ст. до н. е. утворили велике об’єднання на тер. Пн. Китаю. Наприкінці 2 ст. н. е. Г. з’явилися у Волзько-Уральському межиріччі, завоювали місц. племена угрів, надовго включивши їх до складу свого об’єднання (нащадками угрів є сучасні угорці, які називають свою країну «Хунгарія»). У 70-ті рр. 4 ст. Г. підкорили аланів, перейшли Дон і вдерлися у Пн. Причорномор’я, зруйнували грец. міста на Боспорі Кіммерійському, в т. ч. Пантікапей. 375 Г. розгромили д-ву Германаріха, підкоривши більшість остготів і примусивши вестготів перейти через Дунай у Фракію (істор. обл. у сх. ч. Балканського п-ва). Г. входять у контакт з Рим. імперією, виступаючи союзниками зх. рим. імператорів у їхній боротьбі з герм. племенами. 408 Г. з’являються у Фракії, 415 — в Іллірії (істор. обл. у пн.-зх. ч. Балканського п-ва), до 420 займають Паннонію (істор. обл., що охоплювала зх. ч. сучасної Угорщини, пн. ч. Хорватії і сх. ч. Австрії). Найвищої потужності Г. досягли за часів правління Аттіли, який після вбивства співправителя Бледи 445 став одноосібним правителем гунської д-ви. 447 Аттіла здійснив вдалий похід на Сх. Рим. імперію, яка відкупилася багатою даниною, а 451 вдерся у Галлію (істор. обл. в Європі, що займала тер. сучасних Франції, Люксембургу, Бельгії, ч. Нідерландів), де зазнав поразки 15 черв. 451 у битві на Каталаунських полях (на пн. сх. Франції) від полководців Зх. Рим. імперії. Це припинило подальше просування Г. на тер. Європи. Під владою Аттіли опинилися різні народи й племена, які мешкали від Волги до Рейну; це стосується й степової України з прилягаючим лісостепом, нас. яких перебувало у данницькій залежності від Г. Після смерті Аттіли (453) д-ва Г. розпалася і як політ. сила зникла з істор. арени, але ще довго слово «гуни»
вживалося у письмових джерелах як заг. назва усіх кочовиків. У часи панування Г. матеріальна к-ра укр. степу і лісостепу визначалася місц. сармато-аланською к-рою, ускладненою елементами к-ри кочовиків Серед. Азії. Деякі дослідники припускають, що певна ч. Г. (зокрема, у Пн. Дагестані) прислужилася створенню пізніших військ.-політ. об’єднань, як, напр., Велика Болгарія та Хозарський каганат. Літ.: Иностранцев К.А. Хунну и гунны. Л., 1926; СПб., 1990; Бернштам А.Н. Очерк истории гуннов. Л., 1951; Гумилев Л.Н. Хунну. Средняя Азия в древние времена. М., 1960; Артамонов М.И. История хазар. Л., 1962; Гумилев Л.Н. Древние тюрки. М., 1967; Козак Д.Н. Гунны. Николаев, 1997; Етнічна історія давньої України. К., 2000. С.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
