ГУДОВИЧ Андрій Васильович (1731—24.06.1808) — політ. діяч, прихильник ідеї гетьманату (див. Гетьманату інститут). Походив із впливової старшинської родини Гудовичів. Брат І.Гудовича. Навч. в Кенігсберзькому ун-ті (1751), згодом вступив до голштинської військ. служби спадкоємця рос. престолу Петра Федоровича (згодом імп. Петра III). Став наближеною особою останнього. 1761 їздив до Пруссії з пропозицією миру та антидатського союзу. 1762 ім’я Г. у петерб. політ. колах називалося як ім’я майбутнього гетьмана України. За указом від 11 берез. (ст. ст.) 1762 отримав бл. 15 тис. кріпаків (див. Кріпацтво) в Україні (в Стародубському полку та Чернігівському полку). Після перевороту 1762 — відмовився служити імп. Катерині II та виїхав за кордон, де перебував до 1765, а згодом поселився в своїх укр. маєтках. Ймовірно, Г. мав відношення до закордонної місії В.Капніста 1791. Зі вступом на престол Павла I викликаний до Санкт-Петербурга, де, можливо, лобіював плани відновлення гетьманства (в поінформованих укр. колах вважали, що гетьманом буде призначений вел. кн. Костянтин Павлович, а Г. стане його регентом в Україні). Утім, уряд не підтримав проекти Г., і він знов повернувся до власних українських маєтків. Літ.: Мезько-Оглоблин О. Андрій Гудович. В кн.: Мезько-Оглоблин О. Люди Старої України та інші праці. Острог—Нью-Йорк, 2000. Д.С. Вирський.
А.Гудовича. 1 січ. 1759 був прийнятий на військ. службу офіцером. 1763 у званні полковника став командиром Астраханського полку, на чолі якого брав участь у російсько-турецькій війні 1768— 1774. Як талановитий командир відзначився в лип. 1769 у битві під Хотином. Брав участь у бойовищах під с. Ларга, м. Кагул (обидва нині в Молдові), Браїловим (нині м. Бреїла; Румунія). Під мурами Бухареста (Румунія) розгромив турец. корпус і штурмом узяв столицю Валахії (див. Волощина), за що дістав звання генерал-майора. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 Г. командував окремим загоном, захопив фортеці Хаджибей (1789, нині тер. Одеси), Кілію (1790), за що пожалуваний чином генерал-аншефа. 12 листоп. 1790 призначений кавказ. намісником. 22 черв. 1791 війська під кер-вом Г. штурмом оволоділи фортецею Анапа (нині місто Краснодарського краю, РФ). 1791—94 займався розробленням і реалізацією проекту створення «кордонної лінії» від верхів’я р. Кума до гирла р. Лаба (прит. Кубані). 1798 призначений генералгубернатором м. Київ, потім м. Кам’янець-Подільський і, нарешті, головнокомандуючим армією, яка готувалася до походу на Рейн. 1806 — команд. військами в Закавказзі. 1809—12 — член Державної ради, сенатор. Від лют. 1812 — у відставці. П. у с. Ольгополь (нині с. Ольгопіль Чечельницького р-ну Він. обл.). Літ.: Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1. Екатеринодар, 1910; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гудович Андрій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
