ГУБЕРНСЬКІ З’ЇЗДИ РАД СЕЛЯНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ 1917— 1918
В Україні відбулося близь-
ко 40 губернських з’їздів протягом берез. 1917 — квіт. 1918. Весною — на поч. літа 1917 пройшло 14 з’їздів, на яких обговорювалися такі питання: поточний момент, ставлення до Тимчасового уряду й Української Центральної Ради, війни та миру (див. Перша світова війна), ліквідація великого приватновласницького землеволодіння, встановлення 8-годинного робочого дня і робітничого контролю над вир-вом тощо. В центрі уваги багатьох з’їздів стояло питання організації селянства. Трибуну з’їздів активно використовували партії політичні для пропаганди своїх аграрних програм. Особливо гостра боротьба точилася між Українською партією соціалістівреволюціонерів і Партією соціалістів-революціонерів, а в пром. і робітн. р-нах — і Російською соціал-демократичною робітничою партією (більшовиків). Постанови більшості з’їздів засвідчили переважний вплив на селі есерівських партій. З розвитком і поглибленням аграрної революції (лип.—листоп. 1917) резолюції губернських з’їздів ставали все більш радикальними. Центр. в їхній роботі залишалося питання організації селянства. Осн. вимогою цього періоду була організація на місцях рад селянських депутатів. За повсюдне їх створення, ліквідацію рос. сел. союзів, а подекуди і укр. спілок висловилися серпневі з’їзди селян Катеринославської губернії, Чернігівської губернії і Таврійської губернії. Переважна кількість з’їздів цього періоду (всього їх відбулося 15) висловилася за негайне й безкоштовне відчуження всіх приватновласницьких земель та передачу їх у заг.-нар. користування. В національному питанні з’їзди селян вимагали надання Україні широкої нац.-тер. автономії у складі Російської Федеративної Демократичної Республіки, протестували проти «Тимчасової інструкції Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні» 1917 та поділу України. Важлива роль у зростанні політ. активності широких верств селянства належить губернським сел. з’їздам, що відбулися наприкінці груд. 1917 — берез. 1918. В їхній роботі брали участь тисячі
делегатів, обраних на сільс. сходах і маніфестаціях, волосних і повітових з’їздах Рад. У постановах з’їзди вітали прийняття Декрету про мир 1917 і Декрету про землю 1917, вимагали негайної конфіскації всіх приватновласницьких земель і зрівняльного розподілу їх серед безземельних і малоземельних селян. Більшість з’їздів визнала ЦВК Рад. України і Народний секретаріат центр. органами влади в Україні, зобов’язала всі ради негайно взяти владу на місцях до своїх рук. Характерною рисою цього періоду був рух за об’єднання рад сел. депутатів з радами робітн. і солдатських депутатів (див. Ради робітничих депутатів, Ради солдатських депутатів в Україні 1917). З’їзди відіграли значну роль у політ. пробудженні села, поглибленні аграрної революції, революціонізуванні широких верств селянства. Літ.: Історія Української РСР, т. 5. К., 1977; Хмель И.В. Переустройство сельского хозяйства на социалистических началах. В кн.: Октябрь и гражданская война на Украине: Страницы истории. К., 1987; Її ж. Аграрные преобразования на Украине: 1917—1920 гг. К., 1990. І.В. Хміль.
М.Савицький (Чернігівщина), С.Іваненко (Полтавщина), ген. Черніков (Катеринославщина), ген. П.Заліський (Харківщина), С.Пищев (Херсонщина), О.Десницький (Таврія), О.СкорописЙолтуховський (Холмщина і Підляшшя). Посади Г. і п.с. були скасовані Директорією УНР. Літ.: Дорошенко Д. Історія України. 1917—1923 рр., т. 2. Ужгород, 1930. О.І. Лупандін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУБЕРНСЬКІ З’ЇЗДИ РАД СЕЛЯНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ 1917— 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
