ГОСТИННІ ДВОРИ (від старослов’ян. гость — подорожній купець) — місце, де зберігалися товари і велася торгівля. У наддніпрянських джерелах 14—18 ст. іноді називаються карвасарами (від слова «караван-сарай», що нагадує про буд-во таких дворів ще при монголах і про багатовікову традицію караванної торгівлі в регіоні). Г.д. складалися з жител для купців, складів для товарів, обладнаних торг. площ. Були прикметою процесу урбанізації: обов’язково згадуються у привілеях містам. Функціонування Г.д. у значних торг. центрах було пов’язано з правом здійснення контролю над приїжджим купецтвом та прибутками від торгівлі, насамперед митними. Очевидно, через це в 2-й пол. 17—18 ст. установа, що відала збиранням на Лівобережній Україні держ. мита, називалася карвасарією. О.Ф. Сидоренко.
Радянському Союзі» (1990), «Україна між Польщею і Росією в 1657—1659 рр.», «Ідея української державності та спроби її реалізації» (обидві — 1992). Літ.: Hostička V. В кн.: Československе prбce o jazyce, dеjinach a kultuře slovanskэch nаrodů od roku 1760. Biograficko-bibliografickэ slovnik. Praha, 1972. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОСТИННІ ДВОРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
