ГОРОШОВА, комплекс археологічних пам’яток. Розташов. біля с. Горошова Борщівського р-ну Терноп. обл. в заплаві лівого берега Дністра, становить кілька поселень 3-х археол. к-р. Високу ч. тераси займало поселення скіф. (див. Скіфи) доби (6–5 ст. до н.е.); тут відкриті залишки наземних жител з великою кількістю глиняного посуду та знарядь праці. На пд. від нього розкопано поселення кін. 3—1 ст. до н. е. Тут знайдено напівземлянкові житла, госп. ями, надворні вогнища, об’єкти культового призначення зі слідами людських жертвоприношень. Наявність кельтських матеріалів, кераміки різних латенізованих к-р Середньої та Сх. Європи віддзеркалює складні процеси, в які було втягнуто нас. периферії латенської к-ри (див. Латенські пам’ятки). Ця пам’ятка є свідченням переселення давніх племен, відомих за антич. авторами як бастарни, або як скіри і галати, що стали складовою ч. племен поєнешті-лукашівської культури. Ще південніше розкопано слов’ян. поселення 6–7 ст. На ньому виявлено напівземлянкові житла з печами-кам’янками, госп. ями, кераміку, знаряддя праці, бронз. фібули. Літ.: Пачкова С.П. Археологические исследования многослойного поселения у с. Горошова Тернопольской области. В кн.: Археологические памятники Среднего Поднестровья. К., 1983. С.П. Пачкова.
кого. Н. в м. Ялта. 1933—44 мешкала в Ленінграді (нині м. СанктПетербург), 1944—70 — у Києві. 1954 закінчила Київ. худож. ін-т. Упродовж 1959—62 працювала над тв. шахтарського циклу, виконала роботи в селах Чорнобильського р-ну Київ. обл., намалювала живописні полотна «Прип’ять. Пором», «Абетка», «Хліб» та ін. Із 1962 проводила громад. діяльність у клубі творчої молоді «Сучасник». Брала участь у виявленні місць поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні. 1964 у співавт. з О.Заливахою, Л.Семикіною, Г.Севрук створила вітраж «Тарас Шевченко» у фойє червоного корпусу Київ. ун-ту (знищений за розпорядженням секретаря міськкому КПУ). За цю роботу виключена зі Спілки художників УРСР (але згодом була поновлена). Від 1965 брала активну участь у дисидентському русі (див. Дисидентські (опозиційні) рухи 1960—1980-х років в Україні): подавала листи-протести до органів держ. безпеки, виїздила на політ. суди, у т. ч. на суд, що чинився над В.Чорноволом у Львові, надавала моральну та матеріальну допомогу політв’язням та чл. їхніх родин. 1968 підписала «Лист-протест 139» проти порушень Конституції СРСР на політ. судах. Вдруге виключена зі Спілки художників. 1965—70 виконала у співавт. низку монументальних мозаїк у містах Київ, Донецьк, Жданов (нині м. Маріуполь) та Краснодон. Убита в м. Васильків з політ. мотивів. Похована у Києві (автор надгробка В.Прядка). Літ.: Білокінь С. А в серці «шторм і сльози». Спогади про Аллу Горську. «Культура і життя», 1990, 25 листоп.; Певний Б. Ціна пробудження. До двадцятиріччя вбивства Алли Горської. «Сучасність», 1990, ч. 12; Білокінь С. Смерть Алли Горської. «Образотворче мистецтво», 1992, № 4; Зарецький О. Алла Горська. Червона тінь калини. К., 1996. Т.І. Зарецька.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОРОШОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
