ГОРОДЦОВ Василь Олексійович (11.03.1860—03.02.1945) — рос. археолог, один із фундаторів археол. науки. Д-р істор. н., проф. Н. в с. Дубровичі (нині село в Рязанській обл., РФ). Освіту здобув у духовній семінарії й військ. уч-щі. Наук. й пед. діяльність Г. пов’язана з Моск. істор. музеєм (1903—29), Моск. археол. ін-том (1907—14), Нар. ун-том А.Шанявського (1915—18), а з 1918 по 1944 — Моск. ун-том та одночасно з Ін-том матеріальної к-ри АН СРСР (1930—45). Наук. діяльність ученого є яскравим прикладом успішного поєднання польової практики з важливими теор. розробками в археології. Заслугою Г. є виділення низки археол. к-р бронзового віку (ямної культурно-історичної спільності, катакомбної культурно-історичної спільності, зрубної культурноісторичної спільності), розроблення методики їхнього дослідження, хронології й періодизації, а також періодизація доби бронзи в цілому в Сх. Європі. Г. одним із перших порушив питання про наявність палеолітичних (див. Палеоліт) жител, запровадив збирання остеологічного матеріалу при розкопках. Великої ваги набули його дослідження з історії кіммерійців, скіфів та античних держав Північного Причорномор’я. Він започаткував розкопки всесвітньо відомого Більського городища на Полтавщині (1908), що дало змогу вивчати лісостепову к-ру землеробського нас. «скіфів-орачів» епохи раннього залізного віку. Г. належить багато важливих відкриттів у дослідженні слов’ян. та давньоруських старожитностей,
пам’яток степових кочовиків. Свій польовий досвід учений узагальнив у серії «Керівництво для археологічних розкопок і обробки здобутого матеріалу». Ним запроваджено порівняльно-типологічний метод дослідження археол. матеріалу, який не втратив свого наук. значення і нині. В Україні Г. проводив розкопки на Полтавщині, Харківщині, Донеччині. Автор понад 200 наук. праць, серед яких монографії: «Первобытная археология» (1908), «Бытовая археология» (1910), «Культуры бронзового века в Средней России» (1915), «Археология. Каменный период» (1923), «Типологический метод в археологии» (1927) та ін. Нагороджений орденом Леніна. П. у м. Москва. Літ.: Крайнов Д.А. К 125-летию со дня рождения В.А. Городцова. «Советская археология», 1985, № 4; Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Чернігів, 1997. С.П. Юренко.
заст. нач. Київ. губернського від. ДПУ; з берез. 1924 — у резерві призначення ДПУ УСРР; од трав. 1924 — нач. секретного від. ДПУ УСРР; з трав. 1930 — заст. нач. секретного від., од берез. 1931 — нач. 1-го від-ня секретнополіт. від., од серп. 1931 — пом., з груд. 1931 — заст. нач. секретно-політ. від., од лип. 1933 — пом., з трав. 1935 — заст. нач. іноз. від. ОДПУ — Гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР; од лют. 1937 — нач., від трав. 1937 — заст. нач. Особливого бюро НКВС СРСР. 19 серп. 1937 заарештований, 29 серп. 1938 Військ. колегією Верховного Суду СРСР засуджений до страти, вирок виконано того ж дня.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Городцов Василь Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
