ГОРЛЕНКО Петро Іванович (1790—1851) — військовик, декабрист. Зі старовинного козацького шляхетського роду, праправнук Д.Апостола, внук полтавського полк. А.Горленка (див. Горленки), син поміщика з м-ка Іваниця Прилуцького пов. Черніг. намісництва (нині село Ічнянського р-ну Черніг. обл.), відставного прем’єр-майора Івана Андрійовича Горленка та його дружини Марії Андріївни (у дівоцтві — Миницької). Внучатий племінник єпископа Бєлгородського і Обоянського Іоасафа (див. Горленки). Замолоду служив офіцером у лейб-гвардії Гусарському полку. Разом із Н.Дуровою, яка тоді називалась Олександром Александровим, у Києві виконував ординарські обов’язки при ген. Михайлові Милорадовичеві. Учасник Війни 1812. По поверненні в Україну — в 2-й армії, ротмістр (1820), ад’ютант П.Вітгенштейна, узяв шлюб із небогою його дружини Ганною Костянтинівною Снарською. Став полковником гусарського полку ім. П.Вітгенштейна. Чл. Пд. т-ва (див. Декабристів рух), прийнятий до таємної революційної організації кн. О.Барятинським. 27(15) червня 1826 ув’язнений у Петропавловській фортеці. 20(08) лип. того ж року переведений до Павлоградського гусарського полку, 14(02) квіт. 1828 увільнений від служби. Мешкав у м-ку Іваниця Прилуцького пов. (на той час Полтавської губ.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Горленко Петро Іванович (1790—1851)» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
