ГОРБАЧЕВСЬКИЙ Іван Іванович (04.10(22.09).1800—21(09).01. 1869) — військовик, декабрист, мемуарист. Син чиновника. Н., ймовірно, в с. Переходівка (нині село Ніжин. р-ну Черніг. обл.). Мати, в дівоцтві Кониська, володіла невеликим маєтком, але після її смерті Г. (разом із усією родиною) відмовився від цієї спадщини і свої землі безплатно передав місц. селянам. Дитячі роки й отроцтво провів у Вітебську (нині місто в Республіці Білорусь), закінчив там уч-ще (1813) та г-зію (1817), після чого вступив до петерб. Дворянського полку. 1820 у чині прапорщика направлений до 8-ї артилер. бригади на Волинь (через 5 років номінований підпоручиком). Від зими 1823/24 — чл. Товариства з’єднаних слов’ян. 1825, коли «слов’яни» прилучилися до Пд. т-ва (див. Декабристів рух), уповноважений ними контактувати з кер-вом Васильківської управи. Палкий поборник республіки, брався вбити царя. Заарештований на поч. 1826. З Житомира доставлений на допит до Санкт-Петербурга, 15(03) лют. ув’язнений у Петропавловській фортеці. Засуджений за 1-м розрядом до страти, конфірмований 22(10) лип. 1826 на довічну каторгу, яка невдовзі була замінена 20-річною. До весни 1827 Г. утримувався замкненим у Кексгольмі (нині м. Приозерськ Ленінгр. обл., РФ), потім майже півроку — в Шліссельбурзькій фортеці, після чого етапований до Сибіру, де термін примусових робіт поступово скоротився до 13 років. Від кін. 1827 покарання відбував у Читинському острозі, від осені 1830 — в Петровському казематі, неподалік якого 1839 переведений на поселення (звідки не рушив і по амністії 1856, хоча 1863 отримав дозвіл мешкати навіть у С.-Петербурзі). Сповідував демократ. ідеали. Займався підприємництвом та просвітницькою діяльністю. З власних
книг організував громадську біблітеку. Надзвичайно шанований місц. людом, 1865 обійняв посаду мирового посередника. П. у Петровському заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл., РФ). Залишив чималу епістолярну спадщину, сповнену спогадами. Є версія, що саме він 1839—45 написав важливі як джерело з історії руху декабристів нотатки, згодом опубліковані в ж. «Русский архив» (1882, № 1—2) й неодноразово перевидані. На його гіпотетичне авторство вказав ред. зазначеного часопису П.Бартенєв, але ту думку достеменно не підтверджено документами. Тв.: Записки. Письма. М., 1963. Літ.: Восстание декабристов: Материалы, т. 5. М.—Л., 1926; Добровольський Л. Декабрист Горбачевський як мемуарист. В кн.: Декабристи на Україні, т. 2. К., 1930; Пушкарев Л.Н. Неизвестные заметки декабриста И.И.Горбачевского. «Вопросы истории», 1950, № 12; Нечкина М.В. Кто автор «Записок Горбачевского»? «Исторические записки», 1955, т. 54; Шатрова Г.П. Декабрист И.И.Горбачевский. Красноярск, 1973; Мироненко М.П. Мемуарное наследие декабристов в журнале «Русский архив». В кн.: Археографический ежегодник за 1975 год. М., 1976; Михайлова М.С. Свод данных о декабристах (1826— 1856 гг.). Красноярск, 1989; Швед В.В. Белорусские страницы биографии И.И.Горбачевского. В кн.: Декабристские чтения, вып. 4. К., 1991. П.Г. Усенко.
участь у вирішенні проблеми нац.-держ. самовизначення Східної Галичини. Співзасн. і ректор Українського вільного університету у Відні, згодом у Празі. Співзасн. Музею визвольної боротьби України в Празі, голова його управи. Автор 4-томного підручника з лікарської хімії (чеською мовою) та з органічної хімії (укр. мовою). П. у м. Прага. Похований на цвинтарі св. Матвія.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Горбачевський Іван Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
