ГОЛОГІРСЬКЕ БРАТСТВО — церк. парафіяльне братство в м-ку Гологори (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.). Засноване бл. 1587 на зразок Львівського братства. Активні діячі Г.б., зокрема міщани В.Бабич, Н.Сагайдачник та ін., виступали проти монополізації освіти духовенством, за право світських людей тлумачити Біблію. Це спричинило конфлікт із єпископом Галицьким і Львів. Г.Балабаном, який проголосив отриманий зі Львова статут братства єретичним. Спроба єпископа розпустити ств. міщанами Г.б. і заснувати замість нього ін. братство, підпорядковане духовенству, не вдалася. Літ.: Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI— XVIII ст. К., 1965. Я.Д. Ісаєвич.
губ. — 65 %, Катериносл. — 64 %, Запоріз. — 63 %, Одес. — 45 %, Донец. — 40 %, Кременчуцькій — 19 %. У степових губерніях пашня не повернула навіть засіяного зерна. Серед соціальних чинників голоду вирішальну роль зіграла продрозверстка. У черв. 1921, незважаючи на посуху в пд. губерніях, політбюро ЦК КП(б)У постановило стягнути борги по продрозверстці минулих років у всіх без винятку губерніях республіки. Рос. столиці (Москва і Петроград, нині Санкт-Петербург) додатково отримали 138 тис. пудів зерна, але зернові запаси укр. селянства були остаточно вичерпані. Руйнівні наслідки продрозверстки перевищили збитки, завдані сел. г-вам війною. Найбільший дефіцит сел. засівів виник не на тер., де відбувалися осн. воєн. дії (Одес., Київ., Донец., Катериносл., Подільська і Волин. губернії), а там, де активно виконувався план хлібозаготівель (Черніг., Полтав., Харків. губернії). Валовий збір хлібів в Україні 1921 становив 276,6 тис. пудів, або 1/4 від середнього рівня 1909—13. Навіть без урахування податку, фуражних і насіннєвих витрат він міг забезпечити лише мінімальні продовольчі потреби селян — по 11 пудів зерна на їд-
відправлено в Рад. Росію. Крім того, в РСФРР надійшло 40 % (1 млн пудів) продовольчого фонду держ.-громад. комісій допомоги голодуючим (допгол). Лише на поч. 1922 РНК РСФРР офіційно визнала існування голоду на пд. Україні. Голодуючими були оголошені Запоріз. і Донец. губ. повністю; Дніпровський, Херсон., Миколаїв. пов. Миколаїв. губ.; Катериносл. і Новомоск. — Катериносл. губ.; Одес. і частково Тираспольський — Одес. губ.; Костянтиноградський і Кобеляцький — Полтав. губ. Після цього частка фондів комісії допгол стала використовуватися для укр. голодуючих.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОЛОГІРСЬКЕ БРАТСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
