ГНИЛОСИРОВ (Гнилосир) Василь Степанович (псевдоніми — А.Гавриш, О.Гавриш, Ал.Гаврыш, Ол.Гаврыш, В.Гаврыш, О.Л.Гаврыш та ін.; не пізніше 02.04(21.03).1836—16(03).11. 1900) — громад. діяч, педагог, етнограф, письменник. Н. на х. Гаврівка (Гавришкове) Кобеляцького пов. Полтав. губ. Позашлюбний син відставного гусарського полк. Антона Гавриша та шляхтянки Наталії Ганжи. За бажанням рідного батька його всиновив управитель маєтку на Катеринославщині С.Гнилосиров. 1850 Г. закінчив Полтав. повітове уч-ще, 1857 — Полтав. г-зію. Вступив на мед. ф-т Харків. ун-ту. 1860 брав участь у створенні місц. недільних шкіл (за порадою та по допомогу щодо забезпечення їх літературою звертався до Т.Шевченка). Торгував укр. книжками, досліджуючи попит на них, у селах і містах Харківщини та Полтавщини, надсилав кошти М.Костомарову для випуску науково-популярних та ін. тв. Був одним з ініціаторів харків. вечора на спомин Шев-
ченка 1 квіт.(19 берез.) 1861. Товаришував з О.Потебнею. 1861 перейшов на історикофілол. ф-т, того самого року залишив ун-т і, склавши іспит на звання вчителя рос. мови, став на службу до Охтирського повітового уч-ща, а 1864 — Харків. повітової шк. Протягом 1869—70 займався організацією споживчих т-в, 1870—73 викладав у Звенигородському двокласному міському уч-щі. Від 1873 до відставки 1895 завідував (на посаді наглядача) Канів. двокласним уч-щем. Оберігав Шевченкову могилу, збирав меморіальні матеріали. 1884 заснував перший нар. музей у Каневі — «Тарасову світлицю», 1897 запровадив книгу записів туристів-відвідувачів. Виступав у часописах «Основа», «Зоря», «Киевская старина». Автор спогадів і розвідки «К истории могилы Т.Г.Шевченко», а також віршів, у т. ч. про Шевченка. В Києві надрукував поему «Закохана» (1893), казку «Царівна-русалка» (1895), зб. «Оповідання» (1897). Вів щоденник (зберігається в Ін-ті рукопису НБУВ), а також широке листування: серед його кореспондентів — В.Науменко, П.Житецький, В.Лисенко та багато ін. П. у м. Канів. Тв.: П’ять днів з життя Х-го студента. «Основа», 1862, № 9; Десятилетие каневской публичной библиотеки (1878—1887 г.). «Киевская старина», 1889, № 8; До історії могили Т.Г.Шевченка. «Дніпро», 1964, № 2. Літ.: Науменко В. Памяти В.С.Гнилосырова. «Киевская старина», 1901, № 2; Житецький І. Шевченко і харківська молодь. «Україна», 1925, № 1—2; Його ж. Листування Костомарова з харківськими громадянами про видання народніх книжок. Там само, 1925, № 3; Іофанов Д.М. Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка. К., 1957; Тарахан-Береза З. З історії «Тарасової світлиці». «Радянське літературознавство», 1984, № 7; Її ж. Літописець і хранитель Шевченкової могили. «Дніпро», 1987, № 3; Франчук В. З оточення Олександра Потебні. «Київська старовина», 1993, № 1. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гнилосир Василь Степанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
