ГЕРШУНІ Григорій Андрійович (18.02.1870—16.03.1908) — організатор і кер. есерівського тероризму на поч. 20 ст., учасник революц. руху. Син орендаря. Від 1895 навчався в Київ. ун-ті, входив до напівреволюц. студентських гуртків, за що був 1897 заарештований, але одразу ж звільнений. Ставши провізором, працював у Санкт-Петербурзі, Москві та Мінську (нині столиця Біло-
русі). Надавав усіляку допомогу Робітн. партії політ. звільнення Росії та Польс. соціаліст. партії. Вбачаючи в Г. не революціонера, а інтелігента-культурника, нач. Моск. охранки С.Зубатов намагався використати його для створення Незалежної єврейс. робітн. партії. Г. став на шлях революц. терору і увійшов до партії есерів. Він створив восени 1901 Бойову організацію Партії соціалістівреволюціонерів (БО ПСР), його найближчим соратником стала К.Брешко-Брешковська, яка мала кілька конспіративних квартир у Києві. Г. часто бував в Україні, насамперед у Києві та Харкові, де вербував бойовиків і розробляв плани терактів проти держ. чиновників. 2 квіт. 1902 бойовиками Г. був убитий міністр внутрішніх справ Д.Сипягін; 29 лип. 1902 здійснено теракт (невдало) проти харків. губернатора кн. І.Оболенського; 6 трав. 1903 в м. Уфа (нині столиця Башкортостану, РФ) членами бойової оргції був застрелений місц. губернатор Богданович. 13 трав. 1903 у Києві Г. був заарештований. У лют. 1904 Петерб. військ.-окружний суд засудив його до смертної кари, яка була замінена довічним ув’язненням. 1906 утік з каторги й емігрував до США. На еміграції продовжував займатися революц. діяльністю. Вироблена Г. тактика тероризму широко використовувалася БО ПСР у есерівському революц. тероризмі на поч. 20 ст. Літ.: Дело Гершуни. СПб., 1906; Спиридович А.И. Партия социалистовреволюционеров и ее предшественники. Пг., 1918; Гейфман А. Революционный террор в России 1894—1917. М., 1997; Політичний терор і тероризм в Україні. XIX—XX ст. Історичні нариси. К., 2002. В.М. Волковинський.
евреев» (1898), «Еврейского историко-этнографического общества» (1908), редколегій час. «Еврейская старина» та вид. «Еврейская энциклопедия» (СПб., 1908—13, т. 1—16). Ред. серії брошур «Из истории и жизни евреев». Виступив із публічним спростуванням звинувачень євреїв у ритуальних вбивствах. Один із засн. «Союза для достижения полноправия евреев в России» (1906), «Общества для научных еврейских изданий» (1907). Учасник виборчих кампаній до Державної думи Російської імперії. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 працював у Гол. архів. управлінні (1918—20). Читав лекції у Петрогр. ін-ті вищих єврейс. знань (1919—23). Від 1921 брав участь у роботі Вченої комісії з дослідження історії праці в Росії. За редакцією Г. виходили вид. «Архив истории труда в России» та «Русское прошлое». Редактор «Вестника АН СССР» (1930—35). Од 1936 — ред. архів. від. Управління НКВС по Ленінгр. обл. Автор праць з історії, побутування та становища євреїв у Рос. імперії, у т. ч. і в Наддніпрянській Україні, історії праці в Росії, зокрема студій з історії хасидизму, участі євреїв у масонських орг-ціях (див. Масонство) та ін. В останні роки життя вивчав історію арктичних експедицій, разом із В.Візе готував публікацію «Судових журналів Великої Північної експедиції 1730—1740». П. у м. Ленінград (нині м. С.Петербург). Неопубл. рукописи праць Г. та його мемуари загинули під час блокади Ленінграда в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Тв.: О.А.Рабинович. СПб., 1898; К истории цензуры еврейских книг в России. В кн.: Научно-литературный сборник «Будущность», т. 2. СПб., 1901; К истории религиозной борьбы среди русских евреев в конце XVIII и в начале XIX вв. «Книжки “Восхода”», 1902, № 1; Евреи в масонстве. СПб., 1903; Из истории ритуальных процессов: Велижская драма. СПб., 1905; Евреи в России: Очерки общественной, правовой и экономической жизни русских евреев. СПб., 1906; О жизни евреев в России: Записка в Государственную думу. СПб., 1906; Факты и мысли: Еврейский вопрос в России. СПб., 1907 [у співавт. з графом І.Толстим]; Граф Игнатьев и временные правила 1882 г. «Право»,
1908, № 30—31; Гетто в России. «Еврейский мир», 1910, № 11, 13; Пленные в России с древнейших времен. Пг., 1918; История еврейского народа в России, т. 1—2. Л., 1925—27; М.— Иерусалим, 1993; История горнорабочих СССР, т. 1—2. М., 1926—29. Літ.: Еврейская энциклопедия, т. 6. СПб., б/г.; Кельнер В. «Я смотрю на Вас как на своего учителя…»: Письма Ю.И.Гессена к С.М.Дубнову [1901—1902]. «Вестник Еврейского университета», 2000, № 4. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гершуні Григорій Андрійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
