ГЕРУЦЬКИЙ Євдоким (1868 — р. с. невід.) — військ., громад. та політ. діяч на Зеленому Клині. Полковник, зав. військ. голубиною станцією у м. Владивосток (нині місто в РФ). Н. в м. Одеса. Один із організаторів Владивостоцької укр. громади. Від 1917 — голова Емігрантського бюро у Владивостоці; чл. владивостоцького т-ва «Просвіта». У квіт. 1917 обраний чл. Владивостоцької ради робітн. та військ. депутатів від укр. громади. Протягом 1918—22 не раз обирався до Владивостоцької міськ. думи від Укр. блоку. 1918—21 — заст. голови т-ва «Владивостоцька українська хата», 1921 — голова Укр. нац. к-ту у Владивостоці. В листоп. 1922, після встановлення на Далекому Сх. рад. влади, заарештований і засуджений на Читинському процесі 1924 до одного року ув’язнення із втратою прав на 2 роки. Звільнений від покарання позбавленням волі на підставі амністії від 7 листоп. 1922. Подальша доля невідома. Літ.: Л-ко М. Українство на Далекому Сході. В кн.: Нова Україна. Календар на рік 1921. Владивосток, 1921; Світ. І. Суд над українцями в Читі в 1923—1924 роки. «Визвольний шлях» (Лондон), 1963, кн. 3—5; Його ж. Українсько-японські взаємини 1903—1945: Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972; Попок А. Українські поселення на Далекому Сході. Історико-соціологічний нарис. К., 2001. А.А. Попок.
(прит. Пруту, бас. Дунаю), за 8 км від залізничної ст. Новоселиця. Нас. 2,5 тис. осіб (1998). Перші згадки про Г. зустрічаються в істор. документах під 1408. Місто виникло на поч. 15 ст. на перехресті торг. шляхів, які з’єднували країни Центр. Європи з портами ДунайськоЧорномор. бас. і пн.-рус. князівствами. До 1774 було в складі Молдавського князівства, 1774— 1918 — під владою Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). 1709 надано статус торг. м-ка. 1824— 34 — центр волості. Від 1864 — повітове місто. 1918 окуповане Румунією. Від 1940 — у складі Буковини Північної возз’єднано з УРСР. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 окуповане румун. військами від 4 лип. 1941 по 2 квіт. 1944. Райцентр 1940—62 та від 1991. Пам’ятники: Братська могила воїнам Рад. армії, румун. письменнику Г.Асакі (1988). Пам’ятки арх-ри: Спиридонівська церква (1807), будинок худож. А.Верони.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕРУЦЬКИЙ ЄВДОКИМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
