ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА — дисципліна, що: а) конкретизує в просторових координатах уявлення про істор. процес, пов’язуючи останній з певними тер.; б) вивчає зв’язки та взаємодію природних і соціально-екон. явищ; в) осмислює проблеми, які існують на перехресті історії й географії. Усе це дає змогу Г.і. простежити роль геогр. факторів в істор. процесі. Г.і. має такі ж осн. розділи, що й власне географія, — географія фіз., екон., політ., етнічна, населення тощо. Відмінність Г.і. від географії у цьому плані полягає лише в тому, що розділи Г.і. зорієнтовані стосовно певних періодів історії людського сусп-ва і що в них гол. є проблеми, які мають важливе значення для розуміння істор. процесу, але не є пріоритетними з точки зору географії (географія нар. рухів, розміщення культ. центрів). Г.і. слід відрізняти від історії географії, що вивчає історію геогр. експедицій та геогр. думки. Формування Г.і. відбувалося у зв’язку і під впливом поступу істор. науки, а завдання її формувалися залежно від розуміння нею в даний період логіки істор. процесу. Елементи Г.і. з’являються уже в історико-геогр. роботах 14—15 ст., а початок її формування як окремої дисципліни припадає на 15—16 ст. і пов’язаний, з одного боку, з ідеями гуманізму, а з ін. — з великими географічними відкриттями.
84 ГЕОПОЛІТИКА
Однією з перших робіт у галузі Г.і. був «Parergon» — атлас давнього світу (додаток до атласу — «Theatrum Orbis Terrarum»), складений фламандським географом і картографом 16 ст. А.Ортелієм. Від 17 ст. починається розвиток Г.і. в Україні і Росії. Основоположником її вважається В.Татищев. Змістом історико-геогр. робіт спочатку були питання політ. географії минулого. Цей напрям залишався домінуючим і в роботах 18—19 ст. Лише наприкінці 19 ст. тематика публікацій з Г.і. розширюється за рахунок досліджень факторів соціально-екон. історії. Деякі питання Г.і. України розглядали М.Надєждін, М.Барсов, В.Бартольд, М.Максимович, В.Антонович, Л.Падалка, М.Грушевський, О.Яблоновський. У розвитку Г.і. в Україні в 20 ст. виділяють три етапи. Перший з них припадав на 1920— 30-ті рр., тоді АН УСРР проводила підготовку історико-геогр. словника України і тоді ж з’явилася одна з перших теоретикометодологічних праць у галузі Г.і. — стаття С.Рудницького, в якій було проаналізовано зміни в розумінні об’єктів Г.і., значення використання геогр. інформації в сучасній істор. науці. Другий етап був пов’язаний з заг. пожвавленням істор. досліджень у СРСР після Другої світової війни. Центральною для Г.і. стає госп. проблематика. У цей час плідно працювали В.Яцунський, А.Насонов, В.Дядиченко, А.Введенський. Третій етап розпочався з середини 1960-х рр. і був пов’язаний з підготовкою багатотомної серії «Історія міст і сіл Української РСР». У 1970—90-ті рр. актуалізуються проблеми Г.і. України в заг.-європ. контексті, висвітленню яких приділяли особливу увагу І.Бутич, Я.Ісаєвич, І.Гуржій, Л.Бескровний, Ф.Шевченко. Сучасна Г.і. України вирішує завдання системного вивчення в географічному ракурсі усього істор. минулого України, у зв’язку з чим нині розробляються нові тематичні напрями, які до цього стосовно історії України не були актуалізовані, зокрема це — дослідження з історії к-ри та істор. етнічної географії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
