ГЕНСЬОРСЬКИЙ Антін Іванович (30.01.1890—17.06.1970) — мовознавець, дослідник літописів і грамот. Н. в с. Болестрашичі (Польща). 1914 закінчив історико-філол. ф-т Петерб. ун-ту за
спеціальністю історія сх.-слов’ян. мов і залишився в ун-ті для підготовки до наук. роботи. Після повернення в Галичину (1914) заарештований австрійс. владою і засланий на 2 роки до табору Талергоф. 1919—21 викладав у г-зії м-ка Білилівка (нині село Ружинського р-ну Житомир. обл.), 1921—25 — у Львівському таємному українському університеті; 1924—38 — працівник наук. б-ки Народного дому. 1940—49 (з перервою 1942—1944) — зав. від. Наук. б-ки АН УРСР і одночасно викл. Львів. ун-ту; 1944—63 працював у системі АН УРСР, спочатку — у Львів. від-ні Ін-ту мовознавства, від 1951 — в Ін-ті сусп. наук. Обґрунтував власну концепцію про авторство різних частин Галицько-Волинського літопису, досліджував питання про автентичність грамот галицького кн. Льва Даниловича. П. у м. Львів. Тв.: Галицько-Волинський літопис. (Процес складання, редакції і редактори). К., 1958; Галицько-Волинський літопис: Лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості. К., 1961; Термін «Русь» (та похідні) в древній Русі і в період формування народностей і націй. «Дослідження і матеріали з української мови», 1962, т. 5. Літ.: Праці наукових працівників Інституту суспільних наук АН УРСР: Бібліографічний покажчик. Львів, 1970; Антін Іванович Генсьорський (1890— 1970). «Мовознавство», 1970, № 5. Я.В. Закревська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Генсьорський Антін Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
