ГАВРО Лайош (Людвиг) Матвійович (28.12.1894—23.05.1938) — військ. діяч, комбриг. Н. в м. Брашов (нині місто в Румунії; тоді в складі Австро-Угорщини) в шахтарській сім’ї. Угорець за походженням. З 1912 — чл. соціалдемократ. партії. Засуджений до страти за революц. та політ. агітацію, вирок замінено відправленням у штрафну роту. Під час Першої світової війни воював на сербському та італ. фронтах, прапорщик 32-го гонведського полку австро-угор. армії. 22 трав. 1916 потрапив у рос. полон; від 1916 до січ. 1917 перебував у таборах під Саратовом та у м. Вольськ (нині місто Саратовської обл., РФ). Від червня 1917 — чл. РСДРП(б), брав участь у формуванні загонів з іноз. громадян, зокрема угорців, для участі в громадян. війні. Зблизився з
ін. угор. соціал-демократами — М.Залка, Т.Самуелі. 1918 — командир 1-го Астраханського полку інтернаціоналістів, комендант м. Астрахань (нині місто в РФ). Від берез. 1919 — в Україні, командир 3-го Київ. стрілец. інтерполку, чл. угор. групи Федерації іноземних комуністів у Києві (див. Федерація іноземних груп ЦК РКП(б) 1918—1920), пізніше командував 173-ю бригадою, брав участь у боях з військами А.Денікіна під час визволення Києва, кілька місяців був військ. комендантом Києва. Воював на польс.рад. фронті (див. Польсько-радянська війна 1920). Після закінчення війни — київ. губернський військовий комісар, нач. Всевобучу (заг. обов’язкового військ. навчання) України та Криму, пом. команд. військами Українського військового округу. 1924— 26 — на підпільній парт. роботі в Болгарії. Засуджений до страти, але втік з-під арешту. Від 1926 до жовт. 1928 — на дипломатичній роботі, керуючий Ген. консульством СРСР в м. Урумчі (Зх. Китай). Слухач міжнар. Ленінської шк. та Особливої групи Червонопрапорної військ. акад. РСЧА ім. М.Фрунзе. Від квіт. 1931 — командир 50-ї стрілец. д-зії, потім — команд. 92-ї Далекосх. стрілец. д-зії. Нагороджений 2-ма (1919, 1924) орденами Червоного Прапора. Арештований 1937, звинувачений у шпигунстві, проходив у справі маршала В.Блюхера. Страчений за наказом «трійки». Його образ послужив угор. письменнику М.Залка прототипом гол. героя оповідання «Безсмертя» та роману «Комети повертаються». Літ.: Васильев О.А., Дмитриенко М.Ф. Лайош Гавро. М., 1977. М.Ф. Дмитрієнко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАВРО ЛАЙОШ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
