I з’їзд відбувся 12—14 лип. (29 черв. — 1 лип.) 1917 у Харкові за участі понад 300 делегатів від 12 залізниць України. З’їзд заслухав I Універсал УЦР (див. Універсали Української Центральної Ради) і визнав УЦР «найвищим органом влади». Для об’єднання залізничників у «Всеукраїнську залізнодорожну спілку» був вироблений «Статут Української залізнодорожної громади». До спілки могли увійти всі працівники залізниць, незалежно від національності, за умови підтримки вимоги надання Україні нац.-тер. автономії. Для подальшої орг. роботи було обране виконавче бюро. II з’їзд відбувся у Києві 9—12 верес. (27—30 серп.) 1917. Він об’єднався із з’їздом робітників шосейних і водних шляхів у Всеукр. з’їзд працівників залізниць та ін. шляхів, а також т-ва «Праця». На з’їзді було розглянуто орг. питання, обговорено заходи з поліпшення стану залізниць України, висловлено підтримку ініціативи створення залізничного Вільного козацтва. Делегати обрали виконавче бюро з’їзду, Раду шляхів та Головну залізнодорожну раду. III Всеукр. з’їзд залізничників проходив у Києві в трав. 1918.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВСЕУКРАЇНСЬКI З’ЇЗДИ ЗАЛIЗНИЧНИКIВ 1917—1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
