ВРУБЕЛЬ Михайло Олександрович (17(05).03.1856—14(01).04. 1910) — художник. Акад. петерб. Акад. мист-в (1905). Н. в м. Омськ (нині місто в РФ) в сім’ї військ. юриста. Творчість В. посіла провідне місце у формуванні рос. та укр. модерну. Навчаючись в одес. г-зії, відвідував малювальну шк. (1870— 72). Закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту. 1880—84 навч. в петерб. Акад. мист-в у П.Чистякова. Від 1884 до 1889 жив у Києві, з 1889 — у Москві. Викладав у Рисувальній шк. М.Мурашка в Києві, Строгановському уч-щі ужиткового мист-ва в Москві. Працював у галузях станкового, монументального і театрально-декораційного живопису, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мист-ва, арх-ри. Київ. період мав виняткове значення у становленні особистості В., формуванні його творчого методу. Приїхав до Києва на запрошення А.Прахова для реставрації стінопису Кирилівської церкви, брав участь у відновленні стародавнього живопису в Софійському соборі. На пропозицію А.Прахова розробив ескізи до розписів Володимирського собору (1887), але був відсторонений від осн. робіт. Серед станкових тв. цього періоду: «Дівчинка на тлі перського килима», «Східна казка» (обидві 1886), «Автопортрет» (1885), «Портрет В.Д.Замирайла» (1887—89), численні малюнки та акварелі. Зв’язки з Україною тривали все життя (картини «До ночі», «Бузок», 1900). Центр. місце у творчості В. займає тема демона, в роботі над якою найповніше втілено драм.тривожне сприйняття світу («Демон, що сидить», 1890; «Демон зборений», 1902). Глибоко поетичні його билинні, казкові, міфологічні образи («Богатир», 1898— 99; «Пан», 1899; «Царівна-Лебідь», 1900). Автор портретів, пейзажів, натюрмортів, ілюстрацій до тв. М.Лермонтова. Брав участь у діяльності абрамцевського худож. гуртка мецената С.Мамонтова. Творчість В. вирізняють символізм образів, пошуки високого монументального стилю. Багато тв. В. зберігається у Київ. музеї рос. мист-ва. П. у м. Санкт-Петербург.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Врубель Михайло Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
