ВОРОНОВИЦЯ — с-ще міськ. типу Він. р-ну Він. обл. Розташов. на р. Воронка (прит. Пд. Бугу), за 4 км від залізничної ст. Вороновиця. Нас. 7,1 тис. осіб (1999). Уперше згадується під 1545. Через В. пролягав торговий шлях з Вінниці на Брацлав та Балту. Від 1-ї чв. 17 ст. до 19 ст. — у во-
лодінні магнатів Гороховських. За часів національної революції 1648— 1676 — сотенне м-ко Вінницького полку. 1748 В. надано статус міста. У 18 — поч. 20 ст. мала значну єврейс. громаду (1897 — з 3013 осіб 1411 євреї). У 2-й пол. 19 ст. В. стала кінцевою ст. залізничної гілки Проскурів (нині м. Хмельницький) — Кам’янець-Подільський — В., що сприяло її екон. розвиткові (зокрема цукроварінню). 1869—70 тут проживав конструктор першого літака О.Можайський (нині в його будинку розташов. музей історії авіації). Райцентр 1923—29 та 1930—59. За часів Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 та гітлерівської окупації (21 лип. 1941 — 13 берез. 1944) відбулися тривалі бої при звільненні В. Від 1956 — с-ще міськ. типу. Архіт. пам’ятки: Михайлівська церква (1752); палац і парк (кін. 18 ст.). Літ.: IМіС УРСР. Вінницька область. К., 1972. Д.С. Вирський.
Як адміністратор царського уряду виступав за уніфікацію держ. і соціально-екон. устрою на пд. тер. Рос. імперії, провів ліквідацію автономії та самоврядування у Бессарабії. Водночас багато зробив для розвитку к-ри й освіти Пд. України, сприяв проведенню істор. та палеографічних розвідок у Пн. Причорномор’ї. П. у м. Одеса. Тв.: Выписки из дневника М.С.Воронцова с 1845 по 1854 гг. СПб., 1902. Літ.: Архив кн. Воронцова, кн. 1— 40. СПб., 1870—95; Щербинин М.П. Биография ген.-фельдм. кн. М.С.Воронцова. СПб., 1858; Авалиани С.Л. Граф М.С.Воронцов и крестьянский вопрос, вып. 1—2. Одесса, 1912—14. Н.I. Бацак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОРОНОВИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
