ВОЛОЩИНА (Волоська земля) — 1) вживана в 14—18 ст. у слов’ян. мовах назва Молдови; 2) назва істор. обл. в Пд. Румунії, між Карпатами і р. Дунай, відома в 16—18 ст. також як Цара Роминяска, Мунтянська земля, а з 19 ст. — переважно як Валахія. Річка Олт (прит. Дунаю) розмежовує В. на дві ч. — більшу на сх. (Мунтенія, гол. м. Бухарест) і меншу на зх. (Олтенія, гол. м. Крайова). Тер. В. входила до Дакії, яка 106—271 була пров. Римської імперії. Під владою рим. адміністрації відбувалася романізація місц. гето-дакійського населення. Пізніше на землях В. перебували готи і гепіди (наприкінці 3 ст.), гуни й авари (4—6 ст.); в 6—7 ст. тут оселилися слов’ян. племена, які згодом були асимільовані романізованою людністю. У 9— 10 ст. більшість земель увійшла до 1-го Болг. царства (680—1018), в 11—12 ст. її терени спустошують половці й торки, в 13 ст. — монголо-татари (див. Монголо-татарська навала). На основі окремих племінних протодерж. утворень у 14 ст. сформувалося самостійне Волоське князівство, яке незабаром опинилося в залежності від Угорщини, від 15 ст. було змушене сплачувати данину Османській імперії, а на поч. 16 ст. стало її васалом. Наприкінці 16 ст. волоський господар Міхай Хоробрий на короткий час об’єднав під своєю владою В., Молдову й Трансільванію (істор. область на пн. Румунії). За деякими даними, до його війська 1595 входив великий загін укр. козаків. Вихідці з В. були в укр. війську в серед. 17 ст. В. відігравала істотну роль в укр.-румун. культ. взаєминах. Від 1508 у В. діяла друкарня кириличного шрифту, яка видавала літургійні книжки церковнослов’ян. мовою. Після довгої перерви друкарство у В. відновив 1635 укр. майстер Т.Вербицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОЩИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
