ВОЛОДИМИРКО ВОЛОДАРЕВИЧ (Володимир Володаревич; 1104—1152) — князь звенигородський (від 1124), перемишльський (від 1129), галицький (від 1141); 2-й син перемишльського кн. Володаря Ростиславича і (здогадно) поморської княжни. По смерті Володаря (1124) його старший син Ростислав одержав Перемишль (нині Пшемисль, Польща), а В.В. — Звенигород Галицький. Бл. 1117 В.В. одружився з дочкою угор. короля Коломана. Бл. 1126 безуспішно намагався відібрати у брата Перемишль, а коли той помер, В.В. успадкував його князівство, передавши Звенигород небожеві Івану Ростиславичу Берладнику. На 1141, після
смерті братів у перших Григорія та Івана Васильковичів, що не залишили спадкоємців, належні їм, відповідно, Теребовль і Галич (давній) із землями відійшли до В.В., котрий зробив Галич столицею створеного ним Галицького князівства, зліквідувавши удільне Звенигородське князівство, для чого скористався виступом проти нього Івана Ростиславича 1145. В.В. був спритним, хоча й безпринципним політиком. Суперничав з київ. і волин. князями. Підтримав Всеволода Ольговича, коли той, сівши у Києві (1139), пішов на Ізяслава Мстиславича, кн. волин. Та коли Всеволод посадив у Володимирі (нині Володимир-Волинський) свого сина Святослава Всеволодича, В.В. розірвав з ним стосунки. Коли в Києві вокняжився Ізяслав Мстиславич (1146), який княжив одночасно і на Волині, В.В. уклав проти нього союз з імп. Візантії Мануїлом I Комніним, а бл. 1149 — з Юрієм Долгоруким, одруживши свого сина Ярослава Володимировича з його донькою Ольгою. Ізяслав сперся на допомогу угор. короля Гези ІІ і 1152 примусив В.В. капітулювати. Однак той відмовився виконати обіцянку повернути Ізяславу загарбані ним міста в Погорині і м. Бужськ. Згідно з розповіддю Київського літопису, В.В. з блюзнірським кепкуванням над «хресним цілуванням» вигнав посла Ізяслава, котрий вимагав повернення міст, і того самого дня раптово помер. Літ.: Шараневич И. История Галицко-Владимирской Руси. Львов, 1863; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 3. Львів, 1905; Рыбаков Б.А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». М., 1972. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОДИМИРКО ВОЛОДАРЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
