Поширена в 7—8 ст. в Лісостепу та пд. р-нах Полісся Дніпровського Лівобережжя до Київ. Подніпров’я на зх. та в суміжних областях Росії. Розкопки поселення і могильника біля с. Волинцеве Путивльського р-ну Сум. обл. 1948—49 дали змогу Д.Березовцю виділити к-ру — В.к., що сформувалась внаслідок просування на Лівобережжя нащадків носіїв празької культури, котрі асимілювали нас. пеньківської культури та колочинської культури. В.к. стала одним із компонентів формування роменської культури. Носіями В.к. були пн.-сх. ранньослов’ян. угруповання (ймовірно, сіверяни). Найвизначнішими пам’ятками В.к. є поселення і могильник біля смт Сосниця, Битицьке городище, поселення Ходосівка. Пам’ятки В.к. (неукріплені поселення та безкурганні могильники) розташов. на знижених ділянках терас та горбах серед річкових долин. Гол. тип жител — квадратна (або прямокутна) напівземлянка каркасно-стовпової чи зрубної конструкції з піччю в одному з кутів. Поховальний обряд — трупоспалення на стороні з подальшим захороненням решток кремації в урнах разом з особистими речами. Основу керамічного комплексу складають ліпні горщики з чітко профільованою верхньою частиною.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛИНЦІВСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
