ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО — 1) адм.-тер. одиниця у складі Речі Посполитої. Ств. 1566 у складі Великого князівства Литовського; після Люблінської унії 1569 відійшла до Корони Польської. Складалося з Луцького, Володимирського і Кременецького повітів з центром у м. Луцьк. За даними 1629, тут зафіксовано 2200 поселень (у т. ч. 114 міст та м-чок), 650 тис. осіб. Бл. 1000 міст і сіл належало князям Острозьким, решта — Вишневецьким, Заславським, Любомирським, Сангушкам. Входження Волині до складу Польщі активізувало процеси польс. колонізації цих земель і покатоличення місц. шляхти. В.в. було ареною активного нац.-культ. руху і реліг. боротьби, що виразно проявилось у діяльності правосл. братств, Острозької академії, у відгомоні, який дістали тут Косинського повстання 1591—1593, Наливайка повстання 1594—1596, національна революція 1648—1676, гайдамацький рух. Внаслідок Руїни землі Волині було спустошено, нас. масово переселялося на cх., міста занепали. Після 2-го поділу Польщі (1793) і включення Волині до складу Російської імперії В.в. було ліквідовано, а його тер. 1793 увійшла до Ізяславського намісництва (від 1795 Волинське намісництво); 2) адм.-тер. одиниця у складі Польщі, утворена після окупації нею (формально 1921, фактично з трав. 1919) зх. повітів Волин. губ. Центр В.в. перебував у м. Луцьк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
