ВОЙНИЧ (Voynіch) Етель Ліліан (дівоче прізв. — Буль; 11.05.1864— 28.07.1960) — англ. письменниця, перекладачка, громад. діяч. Н. в м. Корк (Ірландія). Дружба і співробітництво з політ. емігрантами С.Кравчинським (Степняком), Ф.Волховським, В.Войничем (польс. революціонер, чоловік В.) вирішальним чином зумовили її зв’язки з визвол. рухом в Україні. У справі транспортування нелегальної літ. приїжджала до Львова, де познайомилася з I.Франком і М.Павликом, з яким у подальшому підтримувала листування. Як літератор виступала популяризатором укр. письменства і фольклору. 1911 видала в Лондоні книгу власних пер., до якої включила поезії Т.Шевченка, в т. ч. «Заповіт» і біографічний нарис про поета. Авторка романів, найвідоміший серед яких — «Овід» (1897; присвячений добі змагань за італ. незалежність, зажив великої популярності серед борців за нац. і соціальне визволення). П. у м. Нью-Йорк (США). Літ.: Полєк В.Т. Етель-Ліліан Войнич і Україна: Бібліографічний покажчик. Львів, 1970. М.М. Варварцев.
хамед-хана. Повернувся з експедиції 1782. У чині капітана 1-го рангу переведений на Чорне море. 1783 обійняв команду над першим спорудженим у Херсоні кораблем «Слава Екатерины». 1786 очолив Севастопольську ескадру контрадміралом, 1787 представив її Катерині II. Того самого року здійснив невдалий бойовий похід 3 лінійних кораблів і 7 фрегатів: шторм розпорошив його сили, фрегат «Крым» зник безвісти, занесений до Босфору корабель «Мария Магдалина» захопили турки. 1788 як команд. повів у крейсерство ескадру із Севастополя до Очакова. Маючи під рукою 2 лінійних кораблі, 10 фрегатів і 24 дрібних судна, примусив до втечі майже півсотні турец. кораблів, коли 15(03) лип. в р-ні о-ва Фідонісі (нині — Зміїний) виграв бій (в ньому особливо відзначився Ф.Ушаков). 1789 В. призначений тимчасовим гол. командиром Чорномор. флоту та портів, отримав у нагороду землі в Криму. 1790 переміщений на посаду нач. «морських сил Каспійських». 1791 пішов у відставку, з 1796 — знову на службі (1797 — чл. Чорномор. адміралтейського правління, віцеадмірал, 1801 — адмірал). 1802— 05 (до остаточної відставки) — дир. Чорномор. штурманського уч-ща в Миколаєві. Літ.: [Габлиц К.] Исторический журнал бывшей в 1781 и 1782 годах на Каспийском море российской эскадры под командой флота капитана второго ранга графа Войновича. М., 1809; Общий морской список, ч. 3. СПб., 1890; Романов Б.С. Черноморскому флоту — быть! Век XVIII. «Маринист», 2001, № 3(4). П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЙНИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
