ВОВК Андрій Миколайович (15.10.1882—11.02.1969) — укр. військ. та громад. діяч, ген.-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Демки Черкас. пов. Київ. губ. (нині село Драбівського р-ну Черкас. обл.). Закінчив Костянтинівське військ. учще у Києві, учасник Першої світової війни, капітан, командир піх. батальйону на Румунському фронті. Учасник укр. руху в рос. армії 1917, делегат II Всеукр. військ. з’їзду, організатор українізованих частин на Румун. фронті. Сформував і очолив укр. ударний батальйон, згодом — стрілец. полк, який виступив восени 1917 проти більшовиків у м. Бердичів, отримав звання полк. Армії УНР. За Української Держави — комендант Могилів-Подільського пов. Під час повстання Директорії став командиром ударного загону, розгорнутого згодом у 5-ту стрілец. д-зію. У груд. 1919 очолив 4-ту Київ. д-зію Армії УНР, брав участь у Першому Зимовому поході Армії УНР 1919—1920. Від 6 груд. 1919 до 5 трав. 1920 у складі групи Ю.Тютюнника його д-зія пройшла з боями понад 2 тис. км по тилах денікінських військ і Червоної армії (див. Радянська армія).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вовк Андрій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
