ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ — адм.тер. одиниця в складі України. Утворена 27 лют. 1932. Розташов. у центр. ч. Правобережної України. Межує на пд. зх. із Молдовою, на зх. — з Чернівецькою областю та Хмельницькою областю, на пн. — з Житомирською областю, на сх. — з Київською областю, Черкаською областю, Кіровоградською областю, на пд. — з Одеською областю. В.о. — єдиний регіон, що межує з В. Віндельбанд. такою великою кількістю суб’єктів (7 областей і 1 д-ва). Тер. — 26,5 тис. км2 (4,4 % від тер. України). За станом на 5 груд. 2001 чисельність нас. — 1771,8 тис. осіб (міське — 46 %, сільс. — 54 %). Центр — м. Вінниця. В області — 27 р-нів, 17 міст, 30 с-щ міськ. типу, 662 сільради, 1466 сільс. населених пунктів. Нац. склад нас. — українці (90 %), росіяни (6 %), поляки та ін. національності (4 %). Для міст Вінниця, Жмеринка, Могилів-Подільський характерний більший відсоток неукр. нас. Статус історичних населених місць мають: міста Вінниця, Бар, Бершадь, Гайсин, Жмеринка, Іллінці, Могилів-Подільський, Немирів, Погребище, Тульчин, Хмільник, Шаргород, Ямпіль, с-ща міськ. типу Браїлів, Брацлав, Вороновиця, Дашів, Копайгород, Муровані Курилівці, Оратів, Ситківці, Тиврів, Томашпіль, Чечельник. За характером рельєфу В.о. — хвиляста рівнина, порізана долинами річок, ярами, балками. На пн. сх. відроги Придніпровської височини (322 м), на пд. зх. — відроги Подільської височини (362 м). Клімат помірно континентальний, для нього характерні тривале нежарке літо з достатньою кількістю вологи й коротка зима. На тер. області — 204 річки довжиною понад 10 км кожна, що належать до бас. Пд. Бугу, Дністра та Дніпра. Тут виявлено найбільші в Україні поклади каоліну (білої глини), багато нерудних корисних копалин. Тер. В.о. почала заселятися в добу палеоліту. Протягом 1 тис. н. е. сучасна Вінниччина була густо заселена землеробськими слов’ян. племенами (див. Слов’яни
566 ВІННИЦЬКА
давні). В 10—12 ст. входила до складу Київської Русі, з поч. 13 — до Галицько-Волинського князівства. 1362 увійшла до Великого князівства Литовського. За Люблінською унією 1569 тер. відійшла до Корони Польської. Нас. брало активну участь у Наливайка повстанні 1594—1596, в національній революції 1648—1676. 1648—67 на тер. області існував Вінницький полк. За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 знову повернулася до складу Польщі, але нас. не припиняло боротьби — брало участь у повстанні С.Палія 1702— 04, гайдамацькому русі 30—60-х рр. 18 ст. За 2-м поділом Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) у складі Правобереж. України приєднана до Російської імперії. 1793—96 входила до Брацлавського намісництва, з 1797 тер. області ввійшла до складу Подільсь-
кої губернії, а пн.-сх. її ч. — до Київської губернії. В 20-х рр. 19 ст. м. Тульчин — один із центрів Пд. т-ва декабристів (див. Декабристів рух). 1923 на тер. В.о. існували Вінницька, Тульчинська, Гайсинська, Могилівська округи, 1925 їх чисельність скоротилася до 3-х (Вінницька, Могилів-Подільська, Тульчинська). 1932 утворено В.о. у складі 69 р-нів. На 1935 в області налічувалося 4 округи (Кам’янець-Подільська, Могилів-Подільська, Проскурівська, Шепетівська) та 74 р-ни. Кількість р-нів не раз змінювалася (1938 — 42, 1946 — 44, 1960 — 32, 1965 — 19, 1979 — 25, від 1990 — 27). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 на окупованій гітлерівцями тер. області (лип. 1941 — 27 берез. 1944) діяли бл. 50 підпільних орг-цій. Поблизу Вінниці протя-
гом груд. 1941 — лип. 1942 була споруджена ставка А.Гітлера «Вервольф». В.о. — один з найважливіших с.-г. регіонів України, спеціалізацією госп-ва є вир-во зернових, цукрових буряків та продукції тваринництва. Провідні галузі пром-сті — маш.-буд., легка, харчова. Із Вінниччиною пов’язані життя і діяльність історика, археографа, етнографа і археолога В.Антоновича, поетів С.Руданського і В.Свідзинського, письменника М.Коцюбинського, поета і правозахисника В.Стуса, композиторів М.Леонтовича і П.Ніщинського. Осн. істор. пам’ятки — Домініканський (1624) та Єзуїтський монастирі (1760), Свято-Миколаївська церква (1764, всі у Вінниці), печерний храм та Покров-
ський монастир (17 ст., обидва у с. Буша Ямпільського р-ну), Миколаївський собор (1754, Могилів-Подільський), Скельний монастир (11—19 ст., с. Лядова Могилів-Подільського р-ну), палац (1757, Тульчин), Миколаївський монастир (18—19 ст., Шаргород), музей-садиба М.Пирогова (Вінниця). Літ.: Сіцінський Є. Нариси з історії Поділля, ч. 1. Вінниця, 1927; Бурдейний П.А., Рубін М.Б. Вінницька область. К., 1967; ІМіС УРСР. Вінницька область. К., 1972; Все про Україну. К., 1998. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
