ВІЙСЬКОВІ ГУБЕРНАТОРИ — урядова посада в Російській імперії з адм., поліцейськими та військ. функціями місц. управління. Введена імп. Павлом І 1796 після відміни намісництв і утворення губерній. Призначалися здебільшого до зх. та пд. прикордонних губерній, в яких перебували на постої рос. війська, зокрема до Київської губернії, Подільської губернії, Новоросійської губернії, Херсонської губернії, Малоросійської губернії та ін., обстановка в яких була нестабільною, продовжувалися воєн. дії та які мали істор. та нац.етнічні особливості, що потребувало перехідного періоду для інкорпорації та інтеграції губерній у складі імперії. Владні повноваження В.г. поширювалися на 2—3 губернії, до яких призначалися підвладні йому цивільні губернатори. В той же час у внутр. губерніях імперії домінували посади лише цивільних губернаторів. До часу заснування МВС (1802) В.г. не мали своїх канцелярій, а керували губерніями через губернські правління. Влада В.г. поширювалася як на місц. адміністрацію й поліцію, які підпорядковувалися цивільним губернаторам, так і на військ. частини й військ. установи, що перебували на ввіреній їм тер. Після військ. реформи 1862— 64 (див. Військові реформи 1860— 1870-х років) В.г. поступово усувалися від виконання обов’язків щодо військ. частин. Дж.: Свод законов Российской империи, т. 1, № 154, СПб., 1857. Літ.: Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюци-
550 ВІЙСЬКОВІ
онной России. М., 1983; Бутич М.І. До історії створення та діяльності генерал-губернаторів і військових губернаторів на Україні (кінець XVIII — початок ХХ ст.). В кн.: Історичні дослідження: Вітчизняна історія, вип. 11. К., 1985; Лысенко Л.М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи (XVIII — начала ХХ века). М., 2001. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЙСЬКОВІ ГУБЕРНАТОРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
