ВИСЛУГА — тип умовного володіння землею, що полягав у тимчасовому держанні земельної власності, наданої держателю, або як винагорода за виконання певних обов’язків, найчастіше за відбування військ. служби, або як умова виконання обов’язків. Система В. характерна для феод. сусп-в з розвинутими формами сюзеренітету—васалітету. В Україні роздача князем земель, «держав» своїм васалам відбувалася ще в часи Київської Русі. Особливо значних розмірів земельні пожалування — «данини» набули у 15—16 ст. В. надавалися зем’янам, боярам-шляхті з умовою виконання військ. повинності. В. не могла відчужуватися у держателя будь-ким самовільно, а тільки за згоди верховного власника — великого князя. В. надавалася на невизначений строк. У 16 ст. з’являються нові різновиди тимчасового землеволодіння — «до ласки», «до волі», «на вічність», що передбачають передачу власності прямим нащадкам. В. та умови їх набуття за-
значені в 3-й редакції Литов. статуту (див. Статути Великого князівства Литовського). Літ.: Любавский М. Очерк истории Литовско-Русского государства. М., 1915; История Украинской ССР, т. 2. К., 1982; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Грушевський М.С. Iсторія України-Руси, т. 5. К., 1994. О.В. Крупка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИСЛУГА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
