ВИКУПНА ОПЕРАЦIЯ 1861— 1907 — державно-кредитна операція з викупу землі у поміщиків, проведена в Російській імперії після скасування кріпацтва. Згідно з маніфестом імп. Олександра II від 19 лют. 1861, селян, які отримували надільну землю у безстрокове користування, зобов’язували викуповувати її за встановленою без їх згоди та врахування їхніх інтересів ціною. При визначенні викупних платежів за основу бралися не ринкові ціни на землю і не прибутковість землі, а розміри заг. грошових повиннос-
тей тимчасовозобов’язаних селян. Сума встановлювалася для кожної губернії окремо. Її розмір визначався річним оброком, помноженим на 16 2 . Це перевищувало 3 ринкову ціну наділів у лівобереж. та степових губерніях за передреформеними цінами на 84,7%, а за цінами на 1863—72 — на 31%. На Правобережній Україні, де В. о. провадилася на підставі додаткових указів 1863 і 1864, суми зменшувалися на 20% порівняно з тими, які були встановлені для Лівобережної України та Пд. України. Крім того, місц. владі дозволялося знижувати тут викупні платежі в окремих випадках ще на 15 і більше відсотків. Для викупу землі д-ва надавала селянам позику: при отриманні повного наділу — в розмірі 80%, а неповного — 75% викупної суми, що безпосередньо передавалася поміщикам грошима чи цінними паперами. Цей кредит з великими відсотками селяни мали погасити протягом 49 років. Решту викупної суми, т. зв. додатковий платіж, вони сплачували безпосередньо поміщикові. Обов’язковий викуп землі на Правобережжі вводився з 1863, в решті укр. губ. — з 1883. Переважна більшість В. о. в Україні, на відміну від центр. нечорноземних губ. Росії, здійснювалася з ініціативи селян. На 1881, коли було видано указ про обов’язковий викуп, у лівобереж. і пд. губ. України залишалося лише 110,2 тис. душ тимчасовозобов’язаних селян, у Росії — 1,5 млн. Маніфестом імп. Миколи II від 3 листоп. 1905 викупні платежі скасовано з січ. 1907. На той час укр. селяни сплатили д-ві не лише кредит на суму 166,8 млн рублів, а й 215,2 млн руб. відсотків на нього. Літ.: Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні. К., 1959; Отмена крепостного права на Украине: Сборник документов и материалов. К., 1961; Легуєнко М.Н. Українське село в революції 1905—1907 рр. К., 1977. Т.I. Лазанська.
зростало за рахунок переселенців з числа донських і запороз. козаків. За Бухарестським мирним договором 1812, В. у складі Бессарабії відійшло до Російської імперії і згодом увійшло до Iзмаїльського пов. Бессарабської губ. В серед. 19 ст. належало до казенних сіл Iзмаїльського градоначальства. Від 1840 — місто. Од 1918 до 1940 належало Румунії. Від 1940 — у складі УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі), місто Кілійського р-ну Iзмаїльської обл., з 1954 у складі Одес. обл. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 перебувало під румун. окупацією від лип. 1941 до 24 серп. 1944. В. називають «Українською Венецією», в ньому багато проток і каналів, які утворюють своєрідні вулиці. Поблизу міста — заповідник «Дунайські плавні». Архіт. пам’ятка: Церква Різдва Христового (1850).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИКУПНА ОПЕРАЦIЯ 1861— 1907» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
