ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ — єдиний орган законодавчої влади в Україні, парламент. Попередницею ВР України була Верховна Рада УРСР. До 24 серп. 1991 зберігала назву ВР УРСР. 4 берез. 1990 відбулися вільні вибори до ВР та місц. рад нар. депутатів. 15 трав. 1990 ВР УРСР 12-го скликання (2000 нумерацію змінено і ВР 12-го скликання вважають ВР 1-го скликання) вперше почала працювати як парламент — постійно. У ході роботи сформувалися два блоки депутатів — парламентська більшість на чолі з О.Морозом і опозиція (Нар. рада), очолювана І.Юхновським. 16 лип. 1990 ВР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серп. 1991 — Акт проголошення незалежності України, який згодом був затверджений на всеукр. референдумі 1 груд. 1991, проведеному на підставі Постанови ВР «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» від 11 жовт. 1991. Ці документи, окрім їх визначального значення для процесу набуття Україною незалежності, заклали також основи для розвитку та вдосконалення статусу ВР. Так, Декларація про держ. суверенітет України закріпила за ВР особливий представницький статус: ніхто, крім неї, не може виступати від імені всього укр. народу. А відповідно до Акта проголошення незалежності України, ВР УРСР перетворювалася на єдиний законодавчий орган незалежної д-ви — ВР України. Із запровадженням поста Президента України (див. Президент) істотно змінився і статус Президії ВР України (див. Президія Верховної Ради). Спочатку було зменшено її повноваження в законодавчій сфері, а 1996, у зв’язку з прийняттям Конституції України 1996, вона взагалі припинила існування. Протягом 1991—95 ВР внесла численні зміни до Конституції УРСР 1978 (від 1991 — Конституція України), запровадила поділ держ. влади на законодавчу, виконавчу та суд. Істотно активізувала законодавчий процес зі створення принципово нових законодавчих умов для організації держ. і сусп. життя, для проведення реформ з метою забезпечення інтеграції України у вільноринковий демократ. світ.
27 лип. 1994 ВР прийняла Регламент ВР України — правовий акт, що визначив процедуру діяльності ВР, зокрема, він упорядковував ведення пленарних засідань ВР, законодавчий процес, діяльність парламентських комісій і к-тів, права та обов’язки головуючого на пленарних засіданнях, умови організації та діяльності депутатських груп і фракцій у ВР, спец. парламентські процедури (надання згоди на призначення вищих посадових осіб, імпічмент Президента України, обговорення й прийняття Держ. бюджету та ін.). Зважаючи на тогочасне загострення політ. протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади, ВР України розробила і разом із Президентом України підписала 8 черв. 1995 Конституційний договір про осн. засади організації і здійснення держ. влади та місц. самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Це дало змогу стабілізувати політ. й конституційні процеси та досягти політ. компромісу в сусп-ві і водночас прискорити конституційний процес в Україні 1990—1996. 28 черв. 1996 ВР прийняла нову Конституцію України. В ній чітко визначено конституційний статус ВР України як органу держ. влади, встановлено перелік її повноважень та засади її взаємодії з ін. органами держ. влади. Відповідно до Конституції України 1996, конституційний склад ВР — 450 нар. депутатів України, чергові вибори до ВР відбуваються в останню неділю березня 4-го року її повноважень. Згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовт. 2001, вибори до ВР України відбуваються на основі змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
