ВЕНТУРІ (Venturi) Франко (16.05.1914 — 14.12.1994) — італ. історик. Чл.-кор. Нац. акад. Де Лінчеї в Римі. Н. в м. Рим. 1947— 50 — аташе з питань к-ри в італ. посольстві в СРСР, одночасно займався істор. студіями. У подальшому — проф. ун-тів Iталії та зарубіжжя, досліджував Просвітництва добу, минуле й сучасне Сх. Європи. В його монографіях «Російське народництво» (Турін, 1952, т. 1—2; 1972, т. 1—3), «Рух декабристів і брати Поджіо» (Турін, 1956) визначено нові концептуальні підходи у висвітленні зх. історіографією визвол. змагань та сусп.-політ. вчень у Російській імперії й Україні зокрема. Активно обстоював дослідницький принцип «персоналізації» історії, керуючись яким створив працю про «особу справді інтересну» — Ф.Прокоповича, опубл. 1953 в м. Кальярі (о-в Сардинія, Iталія). Тривалий час очолював ж. «Iталійський історичний огляд», на сторінках якого вміщував матеріали про діяльність П.Пестеля, С.Кравчинського (Степняка). Праці В. видавалися в пер. у Великій Британії, Iспанії, Росії, США, Франції, Японії. Вивченню спадщини вченого (понад 500 книг і статей) присвячено спецвипуск «Iталійського історичного огляду» (1996, № 2—3), зб. праць міжнар. студійної конф. «Сміливість думки: Франко Вентурі — інтелектуал й історик-міжнародник» (Турін, 1998). П. у м. Турін (Iталія). Тв.: Il moto decabrista e fratelli Poggio. Torino, 1956; Il populismo russo, vol. 1—3. Torino, 1972.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕНТУРІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
